Думка..

NieMi

....раптова, справді хороша? Пальці тремтять на ручці дверній, Бо сили немає її відімкнути: Впустити його на поріг? Ти знову згадаєш ночі безсонні, Простягнуту руку йому до спини. Якої ти все ж не посміла торкнутись, Бо знала - що це, Ніколи не будеш ти. Разом з світанком стираються сльози. Подушку вологу - переверни! Не дай ні секунди засумніватись, У власній силі, сама в собі! А потім іди, по справах буденних, Так наче ти спала цілу ніч! І бачила сни, де щаслива і досі, Хоч зараз в самому серці пітьми. І знову стук в двері збиває з толку, Пальці тремтять на ручці дверній. Думка раптова, що прийшла опівночі: Ти впустиш його на поріг?

2025-03-08 19:31:12

1

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Анна Вишневська

Цей вірш справляє враження внутрішнього розриву та емоційного болю. Він передає відчуття нерішучості та боротьби з собою — спроби впоратися з минулим, яке не дає спокою. Однак, навіть попри ці сумніви і страхи, героїня намагається знайти силу й рухатися вперед. Відчувається і біль, і надія, що перемагає в той момент, коли вона перевертає подушку і вирішує йти далі.

Відповісти

2025-03-15 10:58:25

1

NieMi

@Анна Вишневська Дякую за ваш відгук!

Відповісти

2025-03-15 18:50:43

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12146

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2239