Вірші
Дилема
- Ти ще з ним?
- Так, все ще гуляю.
- Ти хоч любиш його?
- Не знаю...
- То навіщо до нього приходиш?
Йому голову дарма морочиш?
Відпусти, хай він знайде іншу!
- Це звучить неймовірно смішно.
- Ти ж серце розіб'єш його,
Не навмисно, та все ж робиш зло!
- Скажи тоді, як ще любити?
Мені вже без нього не жити?
Коли сон не приходить ночами,
Він живе із моїми думками.
Я не знаю, що буде з нами,
Чи розійдемось ми кораблями?
Але поки я буду з ним жити,
Раптом він і навчить любити.
- Зупинись. Дай йому вільно жити.
- Відпускала, та він не вірить.
Він ще досі зі мною. Не здався.
Як інші не втік. Не зламався.
Скільки болю стерпів і образи,
І ще досі зализує рани...
Наче з радістю жде на нові,
Хоче виграти в цій боротьбі.
- Що за байки? Це просто відмазки
Відпусти, і себе і його!
- Я б давно прийняла поразку,
Тільки я без нього ніхто.
0
0
88
Шум
Нас супроводжує шум мегаполісу,
В гонитві за тишею й спокоєм.
Ми через силу встаємо зранку,
Щоб йти туди, де нам бути не хочеться.
Нам без тривоги немає щастя.
І без нещастя так скучно жити.
Просто зізнайтесь: коли все добре,
Перестаємо хоть щось робити.
Ми не радіємо успіхам друга.
Фальшива радість, більше нервозності.
І дістається нам все надзусиллям.
А іншим просто приносять під двері.
І залишається жити клоуном,
Носити "чесну" усмішку Джокера.
В своєму прагненні до ідеальності,
Усе прекрасне палити до попелу.
0
0
87
Йому би....
.... торкнутися вічності,
У вічній гонитві за спокоєм.
І в місці, де все прекрасно,
Зійти із життєвого потягу.
Йому б подружитися з часом,
Щоб встигнути все прожити.
І з повним альбомом спогадів,
До поважного віку дожити.
Йому - творцеві без імені.
Таланту без роду і дому.
Зійти би на березі вічності,
І залишитись на ньому.
0
0
95
Так тихо....
.... на серці ще не було.
Хоч світ не затягнуло тьмою.
Рани старі все ще не зажил`и,
Та більше вони не приносять болю.
Так байдуже серцю ще не було.
Від цього спокійно в одночас і страшно.
Танцю завзято, вперше в житті,
З душею розбитою, плавним вальсом.
Так холодно серцю ще не було.
І фальшивій любові його не зігріти!
Скільки раз ще потрібно розбити його,
Щоб нарешті це зрозуміти?
0
0
67
Привіт...
.... старий друже, як ти живеш?
Все ще бродиш у пошуках правди?
Ти витримав в спину сотні ножів,
Але впав від душевної рани.
Ти бачив у людях світло й добро,
Але ж їх відтіняла злоба.
Раз у раз розбивав довіру, мов скло,
Як тебе не здолала втома?
Ти носив стільки болю, у карих очах,
Одягав лиш легку усмішку.
Друже мій, ну чому,
Все ж відкинувши страх,
Ти продовжуєш щиро любити?
0
0
61
Думка..
....раптова, справді хороша?
Пальці тремтять на ручці дверній,
Бо сили немає її відімкнути:
Впустити його на поріг?
Ти знову згадаєш ночі безсонні,
Простягнуту руку йому до спини.
Якої ти все ж не посміла торкнутись,
Бо знала - що це,
Ніколи не будеш ти.
Разом з світанком стираються сльози.
Подушку вологу - переверни!
Не дай ні секунди засумніватись,
У власній силі, сама в собі!
А потім іди, по справах буденних,
Так наче ти спала цілу ніч!
І бачила сни, де щаслива і досі,
Хоч зараз в самому серці пітьми.
І знову стук в двері збиває з толку,
Пальці тремтять на ручці дверній.
Думка раптова, що прийшла опівночі:
Ти впустиш його на поріг?
1
2
86
Ти..
...точно не хочеш бути котом?
Жити в любові, турботі й достатку?
Платити за все це звичайно гавном,
Що вилізе з власної, наглої сраки.
Ходити по дому з задертим хвостом,
З нудьги все навколо майно попсувати.
І знати, що навіть за смертні гріхи,
Всі будуть під хвіст тебе цілувати.
1
0
80
У кожного своє сумне
У когось не вдалася зачіска.
А в когось ціле життя.
Одні йдуть вперед, спотикаючись.
А інші завмирають через страх.
0
0
75
Чужі парфуми
Від тебе пахне чужими парфумами.
Різким запахом зболених сліз.
Один лиш погляд вбиває сором.
Не гірше тисячі сказаних слів.
Душевний крик в тишині кімнати,
Що розриває думки на шматки.
Один лиш факт підлої зради,
Бажання жити вбиває в мені.
Ти знову прийдеш в мої обійми,
Повернеш смак з ментолом сигар.
Змусиш знову мене повірити,
В правдивість брехливих фраз.
Стійкий запах її парфумів,
Застряг ножом у моїй спині.
Із почуттів, лиш одну байдужість,
Ти забажав залишити в мені.
Я не зможу пробачити більше.
Не зможу знову стерпіти брехні.
"Від тебе пахне чужими парфумами"
Скажеш тепер мені!
0
0
60
А давай...
А давай, поки зорі ще не сплять,
І місяць читає їм казку,
Закрутимо шалений роман,
І лиш зранку одягнемо маски?
А давай, поки ще не болить,
Ми тихенько собі розійдемось?
Прошу, зачекай, доки гніт догорить,
Краще йти від людей коли темно!
0
0
60
НЕ/можеш
Ти можеш змінити зачіску - але не думки.
Зовнішність не завжди відображення душі.
Ти можеш змінити думки, але не життя.
Буває - красиве ззовні, а середина гнила.
Від себе втекти неможливо, скільки не біжи.
Зміна старої адреси - лиш зробить тебе чужим.
Не варто шукати щастя, десь на стороні.
Краще здобути спокій, з собою, в тишині.
0
0
63
***
Бувають люди дружні, як собаки.
Бувають люди наглі, як коти.
Але найкращим варіантом завжди буде,
Коли люди залишаються людьми
1
0
66
