Блог
Всі
Новини, Особисте
Привіт, любі підписники!
Щиро вітаю Вас з наступаючим Новим роком! Нехай він принесе вам і вашим близьким мир, добробут, щастя та здоров’я! Нехай усі ваші мрії здійсняться, а плани реалізуються!
Бажаю, щоб новий рік був сповнений яскравими подіями, приємними зустрічами та незабутніми враженнями! Нехай він буде часом натхнення, творчості та реалізації ваших задумів!
Щасливого нового року!☺️❤️❄️
Госекзамен
Думки вголос, Особисте
От сьогодні я і здала госекзамен на "5" чесно кажучи, переживала більше ніж говорила. Думала що серце через п'ятки втече і не повернеться (як і совість 😂). Думала все на світі позабуваю поки на мене чотири пари очей дивляться. Але все добре і результатом я неабияк задоволена, емоції переповнюють...
Про наболіле або щось по студентськи
Думки вголос, Питання, Особисте
Всім привіт, я жива😂. Останнім часом я настільки втомлена, що в мене не має сил навіть поїсти, я вже не говорю щоб щось написати. Останній місяць я можна сказати жила в коледжі, кінець навчання, чотири практики підряд, звіти по сто сторінок і більше, я навіть не знаю як цю маячню приймають викладачі... Але мене назначили відповідальною і за звіти інших, тому я перевіряла по тридцять звітів за раз і чесно кажучи після четвертого звіта, майже на двісті сторінок, мені захотілось повіситись (як добре що я не пішла вчитись на вчителя). І в кожного щось не так, як я тільки одногрупників не називала перевіряючи чи правильно вони склали папки, там літало все що тільки могло літати😂. Як добре що моя подруга вирішила мені допомогти, але тепер мене називають роботом🤷🏼♀️. Тому що я вже напам'ять вивчила в кого чого нема, але найкумендніше з цього всього, що деякі одногрупники навіть не розуміли, що я від них взагалі хочу, не розумію, як взагалі вони ще живі залишилися? Хоча мабуть розумію, спавши по три години на добу, я була не в силах калічити людей. Але зараз в мене декілька днів перерви від навчання, потім в мене госекзамен і випускний на який бажання іти в мене вже нема, бо мої одногрупники випили з мене всю кров і закусили моїми нервами .
Дякую, що вислухали❤️
Вірші
Всі
Спиніть...
Спиніть цей жах, спиніть облави,
Спиніть невиліковний сказ.
Я в цьому віці гортала книги,
А не тікала чувчи гучний "Бах".
Не падала на землю в темряві кривавій,
Не чула криків, що рвуть небеса.
Я мріяла про ляльок, про дім яскравий,
А не благала, щоб гроза була.
Я знала, що є мама й тато,
Я знала друзів, мала ворогів.
Ми колись гралися в солдатів,
Колись ми гралися в батьків.
В дитячих оченятах — біль і сльози,
І страх, і відчай й темрява страшна.
Вони не пам'ятають мами і тата,
Бо душі їх забрали небеса.
Спиніть цей біль, спиніть розруху,
Спиніть ці крики матерів!
Спиніть усе що крає душу,
Спиніть цей морок моїх снів!
Спиніть цей крик, спиніть це горе,
Спиніть потоки гірких сліз.
Де мир був вчора — нині поле,
Де дім стояв — тепер лиш зріз.
Спиніть цю ніч, де діти плачуть,
Де голос рідний не звучить.
Де кожна мить — мов рана й згадка,
Де серце ниє й не мовчить.
Спиніть цей жах, спиніть облави,
Спиніть невиліковний сказ.
Хто захотів цієї слави?
Хто кинув світ у смертний час?
Хай вам земля поперек горла
Хто сіє смерть і чорний дим.
Хто топче долі, душі кволі,
Хто світ зробив таким глухим...
3
0
186
...
Розпечене небо і постріл у скроні
Дороги замерзлі, розбиті дощем
Тут попіл розносить утомлений сонях
Тут тиша гуде , биттями сердець
Гаряче залізо вривається в груди
Холодне мовчання стискає вуста
І чути питання: за що це все люди?
Чи варта війна хоч одного життя
Горить горизонт і палають окопи
Вчорашні світанки, вже тліють у снах
Тут янголи смерті, збирають до купи
Посмертні останки, сердець людський прах
Хто кинув у землю той вітер гарячий
Що вирвав з грудей нам і радість і сміх
Тут чути віддалено голос дитячий:
"Скажіть же, будь ласка, який на них гріх?"
Тут земля на колінах і світло згасає
Вогонь не горить, він тута палає
Тут біль і тривога, тут знову війна
І смерть все стрибає в обійми добра
5
0
346
Тінь розплати
Завмирає серце і болить душа
В мене вже немає того що несла
Опустіла чаша, напустила зла
Біль і смерть неминучу в дім пронесла
Хмари темно-сірі принесли грозу
Замість чаші щастя - принесли пусту
Вона забирає радості життя
З нею ж зникають турбота й теплота
Прокинулась скорбота, оповила все
Зробила сиротою дитятко мале
Бігає босе, іграшку трясе
Як же пояснити, воно замале
Плачуть всі навколо і змарніло все
А скорботі смішно - сильною стає
Смішно їй від того - ніхто не спасе
А вона від цього тільки зростає
Відцвіли дерева, травка потемніла
І усе забрала ця нечиста сила
Дітки виростають похмурі і злі
В них немає мами, татко ж на війні
Кровоточить рана у серці малім
В неї відібрали її рідний дім
Виросте малятко буде мстити всім
Закладене горнятко злоби у нім
Розцвіли тюльпани у чужім саду
Сльози ще стікають, пам'ятають біду
Знище все навколо злоба, скорбота
І росте дитятко поки йде війна
В серці розростається тільки чорнота
Не дісталось дитяті любові сповна
З усіх сторін наближається, підла сволота
І починається справжня боротьба
Гримить чорне небо, блискавка січе
Дитя вже не плаче - гнів в крові тече
Очі, темні вуглики- світяться вночі
І відлуння вибухів у серці й у душі
Розбита колиска, згарище в дворі
Очі пам'ятають ці картини злі
Замість колискових - гуркіт гармат
Та в очах маляти - розірваний солдат
Жевріє помста в маленьких очах
Світло згасає у страшних снах
Вітер шепоче казки про війну
Дім, що розбитий - про чорну весну
Попіл летить понад згарищем дня
Вчора був татко, а зараз - посмертна плита
Мама лиш тінь на чорній стіні
Замість любові лиш тіні одні
Ніжні долоньки стискають метал
Дитинство згоріло у вихорі скал
Чорна весна не приносить тепла
Вулиці мерзлі, розбита земля
Виросте гілка зруйнованих мрій
Чи стане це дерево тінню надій?
Чи буде воно лиш відлунням розплати
Чорним насінням, що вчиться вбивати?
6
0
125
