Édesanyám

Niel

Fáradt, rekedt hanggal, szól édesanyám S vézna meggyötört karja ölel, igazán. Minden földi vagyonát, Odaadná, hogy lássa fiai mosolyát. Kedvünkért fáradt lelke így is ragyog S miattunk dolgozza át az egész napot. Olykor mégsem vesszük észre, Hogy lassan már folyik értünk vére. Azt kérdezték tőlem: Hogy jellemzed édes anyád? Én erre azt feleltem nincs nála jobb barát. Nincsen ember a világon, aki nála erősebb lehetne S értünk ő bármikor a pokolba szenvedne. Nincsen nála jobb ember, sem jobb anya Kincset érhetne neki minden egyes szava. S ha úgy is érzi olykor, hogy mi nem látjuk, Minden felé irányuló rossz szót megbántunk. Ha rosszat teszek nem rám haragszik, csak értem Egyszer ezt a haragot, apaként én is megértem. Kelt.: 2017.11.15

2018-05-02 19:37:54

Інші вірші поета

Feledés Vér és verejték I want to know you Kegyetlen Szerelem

Інші поети

ArDen

@ArDen

Virtoria

@Victoria_Sandulenko

Юрий Voituk

@yura2016_voituk

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11208

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

3637