Навчи
Nika_Antonni
Мамо, навчи ходити ногами втомленими І на стелі зірки малювати пальцями... Навчи мене бути просто не хворою Чи хоча б просто бути, а не здаватися. Навчи бачити світло, в темряві сховане. Навчи малювати відтінки заходу. Навчи віднайти почуття поховані, І відчути долоню твою лагідну. Навчи навколо іноді оглядатися, Не ховати мрії під маску сумніву. Бо я хочу жити, а не просто здаватися Хочу бути людиною, а не структурою.
2020-08-22 20:15:24
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Nika_Antonni
Вам теж дякую за відгук) Мені приємно)
Відповісти
2020-11-02 22:00:14
Подобається
Nika_Antonni
Ооо це дуже приємно)) Ще раз дякую)
Відповісти
2020-11-02 22:07:13
Подобається
Інші вірші поета
Пристрасть Зима 1+1 Прощання
Інші поети
PinkLilyBlossom
@PinkLilyBlossom
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8339
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1962