...
Nika_Antonni
(18+)
Порахуй мої "я", Мої болі, переживання, мої подряпини. Мої ночі без сна, мої сльози, Мої очі зелені п'яними. Відійди, не чіпай, Я не хочу тебе торкатися. Не тримай моїх рук , Годі з мене уже знущатися. Я не бачу твоїх очей Що весь світ мені затуманили, І не буде в нас більше ночей, Я не хочу жити обманами. Гематома зійшла у душі, Та від неї залишився шрам. Ти ж в мені все добро зламав... І тепер я вбиваю себе, І тепер моє хоббі селфхарм.
2019-12-12 17:56:03
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ай
Последний куплет очень сильный и безумно люблю всё на украинском языке. Ярко и чем-то вдохновляюще, спасибо 😌
Відповісти
2020-01-28 16:15:44
Подобається
Nika_Antonni
@Ай И вам спасибо 😊
Відповісти
2020-01-28 16:23:22
1
Інші вірші поета
Навчи ... Убити темряву ...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1428
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4892