@Nika_Antonni
Вірші
Навчи
Мамо, навчи ходити ногами втомленими І на стелі зірки малювати пальцями... Навчи мене бути просто не хворою Чи хоча б просто бути, а не здаватися. Навчи бачити світло, в темряві сховане. Навчи малювати відтінки заходу. Навчи віднайти почуття поховані, І відчути долоню твою лагідну. Навчи навколо іноді оглядатися, Не ховати мрії під маску сумніву. Бо я хочу жити, а не просто здаватися Хочу бути людиною, а не структурою.
7
2
450
1+1
Мою кімнату заполонив аромат твого парфуму. Мій космос починається там ,де ти простягнеш мені свої руки. Я знаю ми протилежні як антоніми ,та в сумі, Ми можемо бути більше за всі розлуки. Я чекатиму тебе в обійми кожен день і кожен вечір, А потім ти поцілуєш мої руки і я розтану. І я розтану коли обіймеш так ніжно за плечі. Якщо кохання колись закінчиться, то і мене разом з ним не стане. Мене не стане коли ти заблудишся і підеш наліво. Я спалю всі вірші і розіб'ю гітару. Якщо ти зможеш жити і далі без мене Не ображуся кожен на це має право. Та як знаєш я непідвладна законам. І мій центер тяжіння завжди поруч з тобою. Якщо один плюс один два дорівнює, То точно не в мене і не зі мною.
3
0
455
...
ніжність в твоїх руках що стискають моє волося. це кохання думала я, але ні, мені просто здалося. цілуєш мене у плечі, руки по тілу все нище. ми далекі з тобою доречі, але зараз ти дуже близько. у тобі прокидається грубість, у мені прокидається жертва. наша гра у насильство збуджує, всі рамки давно уже стерті. Я відчуваю твій подих, І руку на моїй шиї, Твої обійми холодні А рухи, дещо повільні. Секунда, хвилина, мить - У ній загубився час. А рана в душі щемить Та пристрасть її зшива. Сьогодні ця ніч розбудить В тобі домінанта й садиста. Пробач мене мамо будь ласка Сьогодні здійснила я вбивство . Я вбила свою невиність, Я випустила свого звіра. Чомусь лиш в його обіймах Знайшла я ту крихту довіри. Для нього ця ніч незабутня, Для мена ж вона остання... Остання із тих попередніх, В яких не жило кохання. Я мамо його кохаю! Я мамо давно мазахістка! Для нього ж лише чергова Жертва його садизма.
4
0
510
...
Порахуй мої "я", Мої болі, переживання, мої подряпини. Мої ночі без сна, мої сльози, Мої очі зелені п'яними. Відійди, не чіпай, Я не хочу тебе торкатися. Не тримай моїх рук , Годі з мене уже знущатися. Я не бачу твоїх очей Що весь світ мені затуманили, І не буде в нас більше ночей, Я не хочу жити обманами. Гематома зійшла у душі, Та від неї залишився шрам. Ти ж в мені все добро зламав... І тепер я вбиваю себе, І тепер моє хоббі селфхарм.
7
2
421
Плащ
Твої очі - як лабіринт, Що так легко в них заблукати І табличку з надписом "ВИХІД" Ти зумів вчасно забрати. Я гуляла завжди під дощем, Ти так часто на це ображався, І хотів стати для мене плащем, І від грому страшного сховати. Я любила присмак вина Тебе завжди це хвилювало, Я п'яніла від тебе сповна Мені так тебе бракувало. Твої губи , як нікотин... Що завжди мені було мало... І потреба в тобі росла, І без тебе так сумно ставало. А кохання в душі прокидалось, І чекали було вже нестерпно, Але так й не зуміла зізнатись Тільки дим випускала у небо. Кожну думку ловила про тебе , Не зуміла від них звільнитись Та байдужу із себе вдавала, Тільки б знову в душі не розбитись. А ти знаєш, я справді кохала, Не вдавала, і ролей не грала, Я в обіймах твоїх тонула, І вночі на тебе чекала. І гуляючи під дощем, Добре знала, почнеш ображатись. Ти лиш став для мене плащем, Під яким так любила ховатись.
6
0
411
...
кава для ранку, чай для депресії у мене панічні атаки, у тебе напади агресії. ми не хворі, ми просто загубилася у світі та ти знайшов себе в наркотиках, а я знайшла себе в поезії та літі. у мене збиті лікті, у тебе збиті руки я впала зі скейту - а ти падаєш від розлуки. твої довгі рубашки сховають мої шрами та твої очі не сховають від мене обману ти поряд... ти дихаєш, а я напівоголена... не знаю чи виживу, якщо залишусь з тобою . ранок, запізнююсь - моя погана звичка. у руках цигарка в кишені біль і запальничка. ти просто псих але я вже тебе кохаю і десь в магазині : " можна будь-ласка чаю".
4
0
402
Далеке кохання
Між нами ціла вічність І тисячі кілометрів. Та наше кохання це дещо більше І ми з тобою занадто вперті. Нехай буде літо чи осінь, Без тебе у мене завжди нежить, Без тебе я як на морозі, Тебе це занадто бентежить. Ти говориш краще одягатись Та річ зовсім не в цьому. Мені набридло з тобою змагатись Я хочу до тебе, я хочу додому. Я хочу закутатися в обіймах, Ти зігрій мої руки скоріше Мені хочеться бути лиш поруч Не потрібно нічого більше. Знову судомить, без тебе погано Ламає все тіло ,палаю, Вже майже під сорок, мені холодно Та я все стою і чекаю. Твій потяг проходить за ним лише вітер, І присмак розчарування. Тебе поміж інших хотіла зустріти Моє далеке кохання....
5
0
412
...
Вермут на столі Легкий присмак малої дози, Нікотин у твоїх руках І по тілу , по венах Що це? Відчуття якісь не зручні, І в очах ніби все звичайне. Та є зміни, вони незначні І таких не буває від чаю. За вікном щебечуть солов'ї А ти в перше спробував себе вбити Ну а що, це все алкоголь Ще й не кинув ніяк палити. Що задумався,не припиняй Не ламай свій характер ,корися! І здоров'я своє ти тепер Вже не зможеш назад відновити. І в легенях твоїх вита яд, Проникає до самого мозку А в кімнаті лише білий дим І на цей раз нажаль не від воску. І не свічка в кімнаті горить Самогубство, згасає життя Ти повільно вбиваєш себе І говориш що доля така.
9
0
501
Пристрасть
Тримай мене поруч із собою, в цій тиші, Візьми мене ніжно, у загадково відтіненій ночі. Між нами лиш подих і ти все нижче Та я дивлюсь у твої пристрасні очі. Ти так ніжно торкаєшся цнотливого тіла, Цілуєш на кожен мій нестриманий стогін. І я підкорилась бо теж хотіла Здійснити цей романтичний обмін. Ти тіло я душу, я душу ти тіло Ти зовсім нестриманий та з досвідом. Мої ж рухи скромні і дещо невмілі Та ти зводиш мене з розуму. Тобі лиш можу я так віддатися, Відкинути страх і всі правила Ця ніч у серці надовго залишиться Лиш шкода що пристрасть занадто оманлива.
5
0
370
Білий дим
Незвичайний білий дим Розмалював мою реальність. Я загубилась в світі тім, Що яскравіший за віртуальність. Додав відтінку звукам та словам, І щось домалював фантазією, І від усього крутилась голова Міняючи розмови на короткі фрази. А з пам'яті все головне зникало, З дитячой дурістю мене залишивши. І адекватність тихо покидала Мене одну разом із дивной тишею. Червоні очі зависали на звичайному , Про що раніше взагалі не думала, І все здавалось, якось нереально , Про головне, давно уже забула я. А хтось постійно грав із гучністю, Тяжкими руки почали здаватися, І непомітно зникла вся напруженість , Хотілося від сміху плакати. Але на інший день прокинувшись, Так й не змогла всього згадати. Той незвичайний дим загадкою залишиться За відчуття, яких не описати.
4
0
415
Зима
За вікном чудесна зима, Я, як завжди ,сиджу на підвіконні. В руках кава, а хотілося б вина І щоб зникли усі сторонні. Ти не з'являєшся більше у снах, Моє серце уже не хвилюєш, Залишаєш лиш тінь у моїх думках.. Й божевілля мого ти уже не почуєш. Я залишуся тільки в словах, Тих пісень, що любила співати, Я займу якесь місце в думках, Що змогли якийсь час відібрати. Я залишуся присмаком літа, Що давно вже забувся зимою, І промінчиком теплого світла Нагадаю про себе весною. Ну а поки панує зима Лиш сидітиму на підвіконні , З теплой кавою замість вина Не хвилюючи всіх сторонніх.
6
0
441
Останній дим
Знову цей їдкий аромат... Я ховаюсь від нав'язливих думок, Та мені не втікти, і це мабуть знак, І це мабуть ще один урок. А в душі всі ікони горять, І вся віра згасає, не тільки до бога. Я стояла на перетині  доріг Та мене заманила стежинка убога. Ну чого ж ти чекаєш? Вдихай цей дим! Покаліч свою нервову систему, Покаліч все життя ,покаліч себе І створи ще одну зайву проблему. Та проблема - це ти , це твої думки, Переломи , падіння  які ти ховаєш, За цей ніби останній, але все таки дим . Краще б випила просто чаю.
6
0
375
...
А в когось красномовні метафори, Оксиморони, інверсії , порівняння. А я все складаю свої безглузді вірші, А я все пишу про безмежне кохання. А букет думок в голові зав'яне, І ти думаєш :"яка в цьому рація?" А для когось і день не настане. Все життя як художня градація. Від частини до цілого, чи великого . Ми залишимось пилом космосу, Ми залишимося безликими, І залишимося без голосу. Я б хотіла знайти якийсь вихід, Щоб зпинити цю деградацію. А ми стали лиш тінями світу, І залежні від оцінок й овацій. Ми залежні від грошей до чортиків, В кожного своя потреба. Хтось залежним став від наркотиків, А я залежна, лише від тебе. Ми ж поети, хіба чимось гірші ? Хіба тим, що з одною темою , "Не для кого" пишемо вірші З невідомою світу проблемою.
9
0
421
Убити темряву
Біль з навушників пульсує до самого серця, Розносить печаль по венам , Злітає кожне слово, б'ється струмом І за секунду помирає. Живе печаль, ростуть її посіви І проростає глибоко коріння В душі давно вже не жило кохання. І ти у вільному падінні. Через панічні атаки і тривогу Не можеш знайти друзів, Не можеш знайти свою дорогу Для тебе кожна як екскурсія. А може це буде першою помилкою з тисячі, І першою поганою звичкою, Якщо перегорять всі лампочки, Убити темряву можливо й запальничкою .
8
0
479
Прощання
Що якщо завтра я стану ніким? Якщо не зможу подолати втому... В повітрі малюючи нікотиновий дим, Вчасно не встигну додому Застигне вечеря, холодний чай Мене не врятує в морози Твій образ, моє кохаю Слова твого серця- мої сльози. Твій подих зігріє її вуста , Її обвітренні ніжні руки А в мене кімната до жаху пуста І чути збентеженні серця стуки . І я втоплюсь в глибині думок До трепету біль, божевільне коханя . Напевно для мене це як урок Для мене це вічне прощання...
8
0
411