Вірші
Навчи
Мамо, навчи ходити ногами втомленими
І на стелі зірки малювати пальцями...
Навчи мене бути просто не хворою
Чи хоча б просто бути, а не здаватися.
Навчи бачити світло, в темряві сховане.
Навчи малювати відтінки заходу.
Навчи віднайти почуття поховані,
І відчути долоню твою лагідну.
Навчи навколо іноді оглядатися,
Не ховати мрії під маску сумніву.
Бо я хочу жити, а не просто здаватися
Хочу бути людиною, а не структурою.
7
2
455
1+1
Мою кімнату заполонив аромат твого парфуму.
Мій космос починається там ,де ти простягнеш мені свої руки.
Я знаю ми протилежні як антоніми ,та в сумі,
Ми можемо бути більше за всі розлуки.
Я чекатиму тебе в обійми кожен день і кожен вечір,
А потім ти поцілуєш мої руки і я розтану.
І я розтану коли обіймеш так ніжно за плечі.
Якщо кохання колись закінчиться, то і мене разом з ним не стане.
Мене не стане коли ти заблудишся і підеш наліво.
Я спалю всі вірші і розіб'ю гітару.
Якщо ти зможеш жити і далі без мене
Не ображуся кожен на це має право.
Та як знаєш я непідвладна законам.
І мій центер тяжіння завжди поруч з тобою.
Якщо один плюс один два дорівнює,
То точно не в мене і не зі мною.
3
0
458
...
ніжність в твоїх руках
що стискають моє волося.
це кохання думала я,
але ні, мені просто здалося.
цілуєш мене у плечі,
руки по тілу все нище.
ми далекі з тобою доречі,
але зараз ти дуже близько.
у тобі прокидається грубість,
у мені прокидається жертва.
наша гра у насильство збуджує,
всі рамки давно уже стерті.
Я відчуваю твій подих,
І руку на моїй шиї,
Твої обійми холодні
А рухи, дещо повільні.
Секунда, хвилина, мить -
У ній загубився час.
А рана в душі щемить
Та пристрасть її зшива.
Сьогодні ця ніч розбудить
В тобі домінанта й садиста.
Пробач мене мамо будь ласка
Сьогодні здійснила я вбивство .
Я вбила свою невиність,
Я випустила свого звіра.
Чомусь лиш в його обіймах
Знайшла я ту крихту довіри.
Для нього ця ніч незабутня,
Для мена ж вона остання...
Остання із тих попередніх,
В яких не жило кохання.
Я мамо його кохаю!
Я мамо давно мазахістка!
Для нього ж лише чергова
Жертва його садизма.
4
0
515
...
Порахуй мої "я",
Мої болі, переживання, мої подряпини.
Мої ночі без сна, мої сльози,
Мої очі зелені п'яними.
Відійди, не чіпай,
Я не хочу тебе торкатися.
Не тримай моїх рук ,
Годі з мене уже знущатися.
Я не бачу твоїх очей
Що весь світ мені затуманили,
І не буде в нас більше ночей,
Я не хочу жити обманами.
Гематома зійшла у душі,
Та від неї залишився шрам.
Ти ж в мені все добро зламав...
І тепер я вбиваю себе,
І тепер моє хоббі селфхарм.
7
2
426
Плащ
Твої очі - як лабіринт,
Що так легко в них заблукати
І табличку з надписом "ВИХІД"
Ти зумів вчасно забрати.
Я гуляла завжди під дощем,
Ти так часто на це ображався,
І хотів стати для мене плащем,
І від грому страшного сховати.
Я любила присмак вина
Тебе завжди це хвилювало,
Я п'яніла від тебе сповна
Мені так тебе бракувало.
Твої губи , як нікотин...
Що завжди мені було мало...
І потреба в тобі росла,
І без тебе так сумно ставало.
А кохання в душі прокидалось,
І чекали було вже нестерпно,
Але так й не зуміла зізнатись
Тільки дим випускала у небо.
Кожну думку ловила про тебе ,
Не зуміла від них звільнитись
Та байдужу із себе вдавала,
Тільки б знову в душі не розбитись.
А ти знаєш, я справді кохала,
Не вдавала, і ролей не грала,
Я в обіймах твоїх тонула,
І вночі на тебе чекала.
І гуляючи під дощем,
Добре знала, почнеш ображатись.
Ти лиш став для мене плащем,
Під яким так любила ховатись.
6
0
417
...
кава для ранку,
чай для депресії
у мене панічні атаки,
у тебе напади агресії.
ми не хворі,
ми просто загубилася у світі
та ти знайшов себе в наркотиках,
а я знайшла себе в поезії та літі.
у мене збиті лікті,
у тебе збиті руки
я впала зі скейту -
а ти падаєш від розлуки.
твої довгі рубашки
сховають мої шрами
та твої очі
не сховають від мене обману
ти поряд... ти дихаєш,
а я напівоголена...
не знаю
чи виживу,
якщо залишусь з тобою .
ранок, запізнююсь -
моя погана звичка.
у руках цигарка
в кишені біль і запальничка.
ти просто псих
але я вже тебе кохаю
і десь в магазині :
" можна будь-ласка чаю".
4
0
407
Далеке кохання
Між нами ціла вічність
І тисячі кілометрів.
Та наше кохання це дещо більше
І ми з тобою занадто вперті.
Нехай буде літо чи осінь,
Без тебе у мене завжди нежить,
Без тебе я як на морозі,
Тебе це занадто бентежить.
Ти говориш краще одягатись
Та річ зовсім не в цьому.
Мені набридло з тобою змагатись
Я хочу до тебе, я хочу додому.
Я хочу закутатися в обіймах,
Ти зігрій мої руки скоріше
Мені хочеться бути лиш поруч
Не потрібно нічого більше.
Знову судомить, без тебе погано
Ламає все тіло ,палаю,
Вже майже під сорок, мені холодно
Та я все стою і чекаю.
Твій потяг проходить за ним лише вітер,
І присмак розчарування.
Тебе поміж інших хотіла зустріти
Моє далеке кохання....
5
0
417
...
Вермут на столі
Легкий присмак малої дози,
Нікотин у твоїх руках
І по тілу , по венах
Що це?
Відчуття якісь не зручні,
І в очах ніби все звичайне.
Та є зміни, вони незначні
І таких не буває від чаю.
За вікном щебечуть солов'ї
А ти в перше спробував себе вбити
Ну а що, це все алкоголь
Ще й не кинув ніяк палити.
Що задумався,не припиняй
Не ламай свій характер ,корися!
І здоров'я своє ти тепер
Вже не зможеш назад відновити.
І в легенях твоїх вита яд,
Проникає до самого мозку
А в кімнаті лише білий дим
І на цей раз нажаль не від воску.
І не свічка в кімнаті горить
Самогубство, згасає життя
Ти повільно вбиваєш себе
І говориш що доля така.
9
0
504
Пристрасть
Тримай мене поруч із собою, в цій тиші,
Візьми мене ніжно, у загадково відтіненій ночі.
Між нами лиш подих і ти все нижче
Та я дивлюсь у твої пристрасні очі.
Ти так ніжно торкаєшся цнотливого тіла,
Цілуєш на кожен мій нестриманий стогін.
І я підкорилась бо теж хотіла
Здійснити цей романтичний обмін.
Ти тіло я душу, я душу ти тіло
Ти зовсім нестриманий та з досвідом.
Мої ж рухи скромні і дещо невмілі
Та ти зводиш мене з розуму.
Тобі лиш можу я так віддатися,
Відкинути страх і всі правила
Ця ніч у серці надовго залишиться
Лиш шкода що пристрасть занадто оманлива.
5
0
374
Білий дим
Незвичайний білий дим
Розмалював мою реальність.
Я загубилась в світі тім,
Що яскравіший за віртуальність.
Додав відтінку звукам та словам,
І щось домалював фантазією,
І від усього крутилась голова
Міняючи розмови на короткі фрази.
А з пам'яті все головне зникало,
З дитячой дурістю мене залишивши.
І адекватність тихо покидала
Мене одну разом із дивной тишею.
Червоні очі зависали на звичайному ,
Про що раніше взагалі не думала,
І все здавалось, якось нереально ,
Про головне, давно уже забула я.
А хтось постійно грав із гучністю,
Тяжкими руки почали здаватися,
І непомітно зникла вся напруженість ,
Хотілося від сміху плакати.
Але на інший день прокинувшись,
Так й не змогла всього згадати.
Той незвичайний дим загадкою залишиться
За відчуття, яких не описати.
4
0
420
Зима
За вікном чудесна зима,
Я, як завжди ,сиджу на підвіконні.
В руках кава, а хотілося б вина
І щоб зникли усі сторонні.
Ти не з'являєшся більше у снах,
Моє серце уже не хвилюєш,
Залишаєш лиш тінь у моїх думках..
Й божевілля мого ти уже не почуєш.
Я залишуся тільки в словах,
Тих пісень, що любила співати,
Я займу якесь місце в думках,
Що змогли якийсь час відібрати.
Я залишуся присмаком літа,
Що давно вже забувся зимою,
І промінчиком теплого світла
Нагадаю про себе весною.
Ну а поки панує зима
Лиш сидітиму на підвіконні ,
З теплой кавою замість вина
Не хвилюючи всіх сторонніх.
6
0
445
Останній дим
Знову цей їдкий аромат...
Я ховаюсь від нав'язливих думок,
Та мені не втікти, і це мабуть знак,
І це мабуть ще один урок.
А в душі всі ікони горять,
І вся віра згасає, не тільки до бога.
Я стояла на перетині доріг
Та мене заманила стежинка убога.
Ну чого ж ти чекаєш? Вдихай цей дим!
Покаліч свою нервову систему,
Покаліч все життя ,покаліч себе
І створи ще одну зайву проблему.
Та проблема - це ти , це твої думки,
Переломи , падіння які ти ховаєш,
За цей ніби останній, але все таки дим .
Краще б випила просто чаю.
6
0
381
...
А в когось красномовні метафори,
Оксиморони, інверсії , порівняння.
А я все складаю свої безглузді вірші,
А я все пишу про безмежне кохання.
А букет думок в голові зав'яне,
І ти думаєш :"яка в цьому рація?"
А для когось і день не настане.
Все життя як художня градація.
Від частини до цілого, чи великого .
Ми залишимось пилом космосу,
Ми залишимося безликими,
І залишимося без голосу.
Я б хотіла знайти якийсь вихід,
Щоб зпинити цю деградацію.
А ми стали лиш тінями світу,
І залежні від оцінок й овацій.
Ми залежні від грошей до чортиків,
В кожного своя потреба.
Хтось залежним став від наркотиків,
А я залежна, лише від тебе.
Ми ж поети, хіба чимось гірші ?
Хіба тим, що з одною темою ,
"Не для кого" пишемо вірші
З невідомою світу проблемою.
9
0
425
Убити темряву
Біль з навушників пульсує до самого серця,
Розносить печаль по венам ,
Злітає кожне слово, б'ється струмом
І за секунду помирає.
Живе печаль, ростуть її посіви
І проростає глибоко коріння
В душі давно вже не жило кохання.
І ти у вільному падінні.
Через панічні атаки і тривогу
Не можеш знайти друзів,
Не можеш знайти свою дорогу
Для тебе кожна як екскурсія.
А може це буде першою помилкою з тисячі,
І першою поганою звичкою,
Якщо перегорять всі лампочки,
Убити темряву можливо й запальничкою .
8
0
483
Прощання
Що якщо завтра я стану ніким?
Якщо не зможу подолати втому...
В повітрі малюючи нікотиновий дим,
Вчасно не встигну додому
Застигне вечеря, холодний чай
Мене не врятує в морози
Твій образ, моє кохаю
Слова твого серця- мої сльози.
Твій подих зігріє її вуста ,
Її обвітренні ніжні руки
А в мене кімната до жаху пуста
І чути збентеженні серця стуки .
І я втоплюсь в глибині думок
До трепету біль, божевільне коханя .
Напевно для мене це як урок
Для мене це вічне прощання...
8
0
416
