Доля
Дорогами ~ нитками доля ходила Комусь дарувала щастя, комусь ~ біди. Шукала шляхів, та все правильних, праведних. Знаходила щось, щось губила. Бродила доля між дітками, сиротами і хворими. Когось нагороджувала, когось обдаровувала, а хтось, йшов разом із нею у подорож. Дивилася доля крізь пальці, на коханих людей, чи закоханих, давала їм безліч шансів, що губили самі, чи втрачали, нехай й ненароком. Гляділа та доля й за мамами, за татами і родинами, сиділа у них між хатами, і слухала їх сварки, мирила їх. Та доля була хорошою, доброю і вродливою, лиш іноді вже запрошена, тоді ж є і вередливою. Тож люди, будь ласка прошу вас, як долі ви доброї хочете, її лиш ви не вимолюйте, ніколи і не запрошуйте. Ворожок не любить доленька, і ниток червоних сплетених, лиш доля у тих хорошая, хто з совістю й честю хрещений.
2018-11-14 08:16:43
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Євген Піпусь
👏👏👏 бесподобно)
Відповісти
2018-11-14 08:22:10
1
Emma
Очень глубоко. . .
Відповісти
2018-11-15 21:45:21
1
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5096
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5606