Митець
Митець - це титул, нагорода, свого роду комплімент. Митець - творить ось зараз, тут, у цей самий момент. Його чекають, просять і благають. Його безмежно люблять і боготворять. Митець, це також, зазвичай вже мертвий попіл, котрого за життя не помічали. Лиш він покинувши цей світ, лишив свої картини чи поеми, тоді ж, його могилу так активно захищає стадо копів. Найголовніше це донести саме тій людині, Що полонила віршами своїми душу. Я прошу, я благаю, о Митцю, Твори, і радуй нас натхненними рядками, о великодушний. Лишись, і далі радуй нас віршами що вражають, що змушують всміхатись і ридати одночасно. Залишся, і хоч трохи просвіти думками, що ти допишеш, сподіваюсь своєчасно.
2018-07-17 06:41:52
10
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1951
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5469