Голос, який не вміє мовчати
Коли пишу конспект, то проговорюю усі слова вголос Коли щось читаю, то читаю вголос Коли щось слухаю - повторюю репліки Завжди включаю щось на фон, щоб заповнити шумом кімнату, яка повна тишею І це все заради того, щоб не чути голос у своїй голові Голос, який ніколи не може мовчати Голос, який не може зупинитися, коли вже почав Голос, який завжди знайде причину говорити Йому не важливий зміст, форма та причина його монологу Ситуація, яка сталася сьогодні, вчора, на передодні Різдва чи ще кілька років тому назад може обговорюватися ним безкінечну кількість разів ТИ НЕ ТЕ СКАЗАЛА, НЕ ТАК ПОДИВИЛАСЯ, НЕ ТАК ЗРОЗУМІЛА, НЕ ТАК УСМІХНУЛАСЯ, ВПАЛА ЧИ СПІТКНУЛАСЯ Він грає, як пластинка, яку заїло і вона повторює один момент увесь час Згадує не тільки смішні, страшні та безглузді моменти, а й до жаху болючі, нестерпні Змушує горіти від сорому Сміятися від ситуацій, які ніби з другосортного анекдоту Плакати від розпачу і болі Він може довести до божевілля, апатіі і прихованої образи до самого себе Втрачаєш здатність нормально думати, бо він може зачепитися за думку і довести її до нонсенсу, який виглядає цілком нормальним
2023-06-10 16:19:40
1
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10180
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4548