Мафія
Ольга Шкатула-Дрозд
У місті з'явилася МАФІЯ, У місті зникають люди.. Уже відцвіла фотографія: Персонажі на ній забуті.. Оголошення нове у газеті: ПОРНОЗІРКУ знайшли мертвою, Вона у руках тримала монети, І стала наступною жертвою.. Розлите ЛАТЕ на її столі, В квартирі розкидані речі.. Пропали фото старі, Де вона з ним, до речі..
2021-10-25 06:44:52
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Ольга Шкатула-Дрозд
щиро дякую ❤️ Вірш писався для ІНТЕРАКТИВУ, обов'язковими словами для поезі' були: МАФІЯ , ЛАТЕ , ПОРНОЗІРКА і саме ці слова надихнули на такий сюжет😊
Відповісти
2021-10-25 08:30:05
Подобається
просто веселка
Маестро це ШЕДЕВР ✨😅
Відповісти
2021-10-27 18:02:40
1
Ольга Шкатула-Дрозд
@просто веселка оу, приємно 😀🤍
Відповісти
2021-10-27 18:04:07
1
Інші вірші поета
HAPPY BIRTHDAY, MY SISTER ТИ ЗНАЄШ, МАМО... КВІТИ У ВОЛОССІ ПТАХ..
Інші поети
Serg Leon
@Serg_Leon
ami
@sourami
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3865
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11499