Я ВЖЕ НЕ ТА...
Я вже не та, що була там, колись, Змінилась так, що і сама дивуюсь. Образи на людей усі забулись, Тепер подіями я іншими керуюсь. Через дрібниці сліз не ллю, І не беру все близько так до серця. Себе й своє життя тепер люблю, Навіть якщо біда мене торкнеться. Не вірю більше у "разом", Бо це, нажаль, лиш пусте слово. Підтримувала всіх щоразу, А мене підтримати? Для чого? Не налякати вже мене нічим, І ображати більш не варто. Щоб порадіти знайду 100 причин, Й усі образи перетворю в жарти.
2021-07-15 06:46:05
7
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1508
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2024