Я ВЖЕ НЕ ТА...

Ольга Шкатула-Дрозд

Я вже не та, що була там, колись, Змінилась так, що і сама дивуюсь. Образи на людей усі забулись, Тепер подіями я іншими керуюсь. Через дрібниці сліз не ллю, І не беру все близько так до серця. Себе й своє життя тепер люблю, Навіть якщо біда мене торкнеться. Не вірю більше у "разом", Бо це, нажаль, лиш пусте слово. Підтримувала всіх щоразу, А мене підтримати? Для чого? Не налякати вже мене нічим, І ображати більш не варто. Щоб порадіти знайду 100 причин, Й усі образи перетворю в жарти.

2021-07-15 06:46:05

7

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11352

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

55

10

2589