Loss...

Ruqayyah Jkh

Tell me about your loss.. I can tell you about mine.. People come in & out of my life.. Taking pieces of me & throwing it away... I have let more people in than i can count on.. I believed in them.. I trusted them.. I had dreams with them.. Then, one day it was all gone.. They took it all away in a blink of an eye.. Losses.. Empty places in my heart.. Pieces of me taken away.. Memories of them stayed.. Haunted me.. If i knew history will be repeating itself i would not have let anyone in again.. People take take take.. Until you have nothing left to give.. Maybe anger.. Maybe bitterness.. But love.. Love is gone.. I lost me in loving her.. I lost her in loving me.. I let her go for her misery lies with me.. I added a new scar to my wound by doing so.. Loss stays forever..

2018-10-13 17:48:27

15

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Madison Tyler

So emotional

Відповісти

2018-10-14 08:37:54

1

Madison Tyler

It's hurts so much

Відповісти

2018-10-14 08:38:05

1

Jason Fairhurst Wall

I felt this one; believe me. Nice work.

Відповісти

2018-10-14 11:14:34

1

Схожі вірші

Всі

"Hannah"

Jojo Harl

Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.

68

6

16557

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12012