Sometimes...

Ruqayyah Jkh

Sometimes i wish i could disappear.. Not be invisible,no that's boring... Just disappear.. Stop existing.. My existence has not bring much either.. I have known more pain than i should.. More failures.. More rejections.. Sometimes i see my life like a sick joke.. My arrival on earth was a mistake.. Besides animals i do not get along with people much.. I stay on my own as i have seen that humans are the bigger monsters to be around.. Yet,its with the human itself i fall in love with.. Sometimes i wish i could forget... Who i am.. Who i was.. Who i will be.. Going after goals for what? A stabilised job? Have a house of my own? A car? My independence? Then what? More goals? Its a miserable routine with no ends.. Or get married,have children,look after them? Another miserable routine... So much i wish i could have done differently.. Choose differently.. Die when i should have died.. Its a lonely lonely world.. With creatures ready to swallow you everywhere... Sometimes i wish i could have some peace... Peace from everyone... If they are incapable of love... Yet, give me peace... Dysfunctional families really make the worse kind of individuals out there.. Being bullied too.. Being rejected countless times too.. Being not enough.. Being different.. Sometimes i wish i was the monster people believe me to be... Atleast no one would be disappointed then.. I crawled out from my darkness to stand where i am today yet it seems it was not the right choice to do..

2018-11-27 20:21:26

10

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

sje_107

I understand where you coming from. We might be here to write down our pain, even our joy for others to read

Відповісти

2018-11-27 20:45:58

1

alvahmara

I hope nobody continues this way of life I hope everybody will find their way back

Відповісти

2018-11-28 13:50:56

1

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

1790

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1116