LIFE

Palak Verma

You'll see, but you'll never live You'll let your life pass by and remain still You'll not feel the things and nothings that will come to you... You'll simply let them go, let it all go... These gentle things of life, make you Your own and on your own you'll have to live Remembering that time would be still Something beyond temporary emotions would ooze out of your plasma And your warm blood would cover your entire soul with flames! You'll inhale your deepest fears, your deepest desires, You'll rejoice and at the very same time you'll cry Everything would come to a standstill, You'll be ruthlessly rendered to rammage conflicts of your mind That is unable to take in, all the simple truths that have come to light! You'll be broken, you'll be mistaken, you'll be woken up from your fairy tales And at last, you'll learn 'LIFE'

2019-02-27 04:28:23

4

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

alvahmara

Awh

Відповісти

2019-02-27 05:26:26

1

Madison Tyler

Wow... Nailed the pen

Відповісти

2019-02-28 08:03:11

1

Palak Verma

@Madison Tyler 😘thank u!

Відповісти

2019-02-28 08:33:17

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12044

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2451