Not Yours
Palak Verma
You want me but you do not know I'm not made of soil, I'm not gold There are truths untold by you You seem quite okay with how we grow You startle me when you do not show Oh, I've loved you enough for the both of us Now it's my time to love myself more You created kingdoms for me and then left me burning in its wall You know me but you do not know I'm not made of soil, I'm not your gold... I'm not yours to keep, not yours to treasure I'm a winged wild bird that cannot be stopped You try to hold me back but baby, I'm free... I'm not yours to keep, I'm not your gold...
2019-06-30 14:59:30
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Palak Verma
thank you... but for what? 😄
Відповісти
2019-06-30 15:01:54
Подобається
Palak Verma
yes that's right. It's my 100th poem in reality too...
Відповісти
2019-06-30 15:05:07
Подобається
Palak Verma
hahaha... Thank you!! 😍
Відповісти
2019-06-30 15:18:32
Подобається
Інші вірші поета
Forever (song) The Silent Skies The Wild in You I'm unable
Інші поети
NOVATOR
@petruha1307
Little Lee
@LeeLee9
Схожі вірші
Всі
Шукати святе в почуттях
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.
54
2
4392
Кохаю
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7504