Мабуть, про любов
Хотів би я тобі сказати
Усе, що в голові крою,
Але потрібно вічно гнати
І йти у ногу, як в строю
І зупинитись вже не можу,
І втратити свідомість теж.
Я взяв на плечі тяжку ношу
Якій не видно краю й меж
Я задавлю тебе камінням,
Яке Сізіф на гору ніс,
Бо вирвав все уже з корінням
І в серці чітко видно зріз
Ні жарт, ні сотий той рядок
Вірша, який я написав,
Що зникнув швидко, як струмок,
Не передасть весь той астрал
Ну, що ж,
це все, що можу вижать,
Слова, на зло, пішли поздовж:
"Лиш патли в тебе рідко дри‘жать..."
І впала ноша прям на плечі,
Проламуючи весь хребет,
Немає часу вже для втечі,
Лиш подивиться на балет...
2023-06-25 21:18:07
1
0