Мабуть, про любов
Хотів би я тобі сказати Усе, що в голові крою, Але потрібно вічно гнати І йти у ногу, як в строю І зупинитись вже не можу, І втратити свідомість теж. Я взяв на плечі тяжку ношу Якій не видно краю й меж Я задавлю тебе камінням, Яке Сізіф на гору ніс, Бо вирвав все уже з корінням І в серці чітко видно зріз Ні жарт, ні сотий той рядок Вірша, який я написав, Що зникнув швидко, як струмок, Не передасть весь той астрал Ну, що ж, це все, що можу вижать, Слова, на зло, пішли поздовж: "Лиш патли в тебе рідко дри‘жать..." І впала ноша прям на плечі, Проламуючи весь хребет, Немає часу вже для втечі, Лиш подивиться на балет...
2023-06-25 21:18:07
1
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2402
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10672