Мамо, відпусти
Мистецтво, мамо, що ти хочеш? Весь час у голові шепочеш, Луною голос відбиває, Що з глузду вже давно збиває. Чим заслужив я такі муки? Я ж не образив навіть мухи. Чому мені це все прокляття Зійшло, немов в ставку латаття? І б'є мене потужний струм, А я в полоні своїх дум, Нав'язливих, як хтось казав, Хто лиш вівцю за майно мав. І от ти, ніби, між людей А в дійсності, вже як юдей Посеред римлян із вістрями, Яким наобіцялм слави, За пробиття твоїх ребер. Як же дожив я дотепер?
2023-06-25 21:22:22
2
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4794
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13293