Мамо, відпусти
Мистецтво, мамо, що ти хочеш? Весь час у голові шепочеш, Луною голос відбиває, Що з глузду вже давно збиває. Чим заслужив я такі муки? Я ж не образив навіть мухи. Чому мені це все прокляття Зійшло, немов в ставку латаття? І б'є мене потужний струм, А я в полоні своїх дум, Нав'язливих, як хтось казав, Хто лиш вівцю за майно мав. І от ти, ніби, між людей А в дійсності, вже як юдей Посеред римлян із вістрями, Яким наобіцялм слави, За пробиття твоїх ребер. Як же дожив я дотепер?
2023-06-25 21:22:22
2
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2019
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1503