Я хочу!
Я хочу сміятися, плакати, Битись в конвульсіях До втрати свідомості, Й померти в рекурсіях. Побачити знову і знову страждання, Віддати у жертву всі поневіряння. Сидіти, горіти, палати до тла, Щоб вийшла із тіла остання вода. Лежати, кричати, на небо глядіти Не жити, мов внутрішні ті паразити. Я хочу дивитися, бачити світло, Не жити в тінях, наче все і так вірно. Я хочу, я хочу, я хочу лишень Почути від когось веселих пісень. Я хочу, я хочу, я хочу постійно Бути живим, а не мертвим створінням Віддати себе іншим на розтерзання, Лиш для того, щоб відчути муки кохання. Почуй мене, жити на світі я хочу Кожен день, кожну ніч, кожні півночі. Але щось весь час мене закриває У пастці, де голос постійно волає:" Пусти, відпусти, я тéбе благаю, Можливо на волі когось пострічаю" Всякий день відчуваю той самий кураж, Який всередині стримує, як нитка у пряж. Сьогодні зустрів я ту саму міледі, Що показала мені як бути у меді. Тоді відпустив усі я бажання, Я хочу, я хочу залишить страждання...
2023-06-25 21:03:18
0
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5798
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2438