Металюги – підараси
Син Шлюхи
Сцена – дівка вередлива, Вз'їбе ще не одного сина, Кого сама ж і породила. І вийде на неї вже інший Або не той, що був раніше. Розірвуться старі зв'язки, Відкриють рот нові писки І понесеться крик, метал Попса, що не достойна й пса, Старі й знайомі вічні рифи. Скорпіони, що катаються, як грифи, У пошуках нової жертви, Яка досі ще не встигла вмерти. А також бісовий пост-панк Що невбиваємий, мов танк. І це все поки вільний джаз Робить свій останній раз Видих, а вдоха вже не буде Бо людство скоро все забуде Під гіперпоп і сильний фонк Bassbosted, speedup I reverb Nightcore і купа різних версій Cover'и, і купа ще процесій. Й моє улюблене: TikTok Version, що бере на рот І створює нову попсу Із пісень, що викликали стани трансу, Які ми намагалися співати Голосом, що йшов вже спати...
2023-06-25 21:11:20
3
0
Інші вірші поета
Ціна думки = 2 гривні Моя рецензія на комунізм Популярна пісня Я не пам'ятаю
Інші поети
Mimi Meow
@Mimi_meow
Роман Тихий
@volodimir_romanenko
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5010
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5553