Металюги – підараси

Син Шлюхи

Сцена – дівка вередлива, Вз'їбе ще не одного сина, Кого сама ж і породила. І вийде на неї вже інший Або не той, що був раніше. Розірвуться старі зв'язки, Відкриють рот нові писки І понесеться крик, метал Попса, що не достойна й пса, Старі й знайомі вічні рифи. Скорпіони, що катаються, як грифи, У пошуках нової жертви, Яка досі ще не встигла вмерти. А також бісовий пост-панк Що невбиваємий, мов танк. І це все поки вільний джаз Робить свій останній раз Видих, а вдоха вже не буде Бо людство скоро все забуде Під гіперпоп і сильний фонк Bassbosted, speedup I reverb Nightcore і купа різних версій Cover'и, і купа ще процесій. Й моє улюблене: TikTok Version, що бере на рот І створює нову попсу Із пісень, що викликали стани трансу, Які ми намагалися співати Голосом, що йшов вже спати...

2023-06-25 21:11:20

3

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

37

4

4334

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

82

2

3323