Garçon

Perdix

Ne pleure pas. Sois un gars. Serre les dents. Pas d'sentiments. Tes états d'âme, On s'en fout. Et tous tes drames, Pas pour nous. Fragile, va. Mais Bats-toi ! Sois fort, Pour une fois. Tu le fais pas : t'es mort. Tu vois la fille, là-bas ? Vas lui dire quelques mots. Comment ça tu n'ose pas ? J'y crois pas, t'es puceau !? Sois un homme, un vrai. J'comprends pas. Concept trop abstrait. Pas pour moi.

2022-10-02 10:48:24

7

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

KAYSEE

J'adore ! C'est important de parler de ces choses là en espérant que toute cette masculinité toxique disparaîtra un jour :(

Відповісти

2022-10-02 12:47:12

1

Perdix

@KAYSEE merci ! Oui... :(

Відповісти

2022-10-02 12:47:57

1

ʏaʏa

C'est si bien illustré, j'aime beaucoup

Відповісти

2022-10-10 20:42:26

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12061

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4589