La peur d'aimer
Perdix
Cupidon ne m'aurait jamais, À sa flèche j'échaperait. Sur mes gardes chaque jour, Je refuse de connaître l'amour. Dès que le moindre lien est créé, Je trouve de quoi détester. Très peu certes, mais suffisamment, Pour écraser tout sentiment. Simple réflexe avec le temps, Je fais cela inconsciemment. C'est si facile de haïr, Quand la peur d'aimer pousse à fuir.
2022-11-10 07:20:34
5
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
lys
C'est joli
Відповісти
2022-11-10 16:51:13
1
KAYSEE
Tu représentes super bien cette peur là :) très joliment dit et expliqué j'ai adoré
Відповісти
2022-11-11 21:02:26
1
Perdix
@KAYSEE merci, ça me fait super plaisir :)
Відповісти
2022-11-11 21:13:59
1
Інші вірші поета
Addiction Lassé des gens Les adieux Pense à la liberté
Інші поети
Роман Тихий
@volodimir_romanenko
TheCoalwalker
@TheCoalwalker
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5824
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5050