Rêve éphémère

Perdix

J'aurais dû réagir plus tôt. J'aurai du profiter avant. J'ai pensé que j'avais le temps. Si j'avais su que c'était faux... Je m'empresse de tout noter Chaque détail, te dessiner. Mais déjà ton visage s'efface, Et ma mémoire me menace Te perdre de toi toute trace, D'oublier cet instant fugace. Je ne devrais plus y penser, Mon cœur refuse de céder, D'accepter la réalité, Où rien n'est vraiment arrivé. Et je me raccroche à l'idée, Qu'un beau jour je te trouverai, En chair et en os, pour de vrai, Comme je t'ai imaginé. Comme chaque soir, je t'attends, Je soupire en me demandant, Si ce n'est qu'un futile espoir, Ou si je pourrais te revoir. Mais notre histoire est impossible, Ton absence m'est si pénible... Pourquoi me suis-je réveillé ? Je veux rester à tes côté, Plonger dans un profond coma, Ou notre amour existera.

2023-10-02 21:21:18

2

0

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

2578

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12518