Rêve éphémère
Perdix
J'aurais dû réagir plus tôt. J'aurai du profiter avant. J'ai pensé que j'avais le temps. Si j'avais su que c'était faux... Je m'empresse de tout noter Chaque détail, te dessiner. Mais déjà ton visage s'efface, Et ma mémoire me menace Te perdre de toi toute trace, D'oublier cet instant fugace. Je ne devrais plus y penser, Mon cœur refuse de céder, D'accepter la réalité, Où rien n'est vraiment arrivé. Et je me raccroche à l'idée, Qu'un beau jour je te trouverai, En chair et en os, pour de vrai, Comme je t'ai imaginé. Comme chaque soir, je t'attends, Je soupire en me demandant, Si ce n'est qu'un futile espoir, Ou si je pourrais te revoir. Mais notre histoire est impossible, Ton absence m'est si pénible... Pourquoi me suis-je réveillé ? Je veux rester à tes côté, Plonger dans un profond coma, Ou notre amour existera.
2023-10-02 21:21:18
2
0
Інші вірші поета
Entaille dans la peau L'éphémère Feignants Visage
Інші поети
Ally San
@allysan1210
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
5405
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6443