Віросповідання
Pirania Artist
В твоїх очах недільний ранок - Дзвонять церковнії дзвони. І всі чекали цей світанок, Як шкода що не я, вони. Знаходять вірні геть не вірних, Кидають перші же вони. А ти наївний, й хоч ти трісни, Не бачиш правди, гіркої біди. І в Бога вірять лише дурні́, Не можуть правди відшукать. А хто знайшов в собі тортури - Той Бога вік не буде цінувать. І хоч церковнії ці нрави, Зі шляху вірного зіб'ють. Але не вір, за ці же лави - Такого як тебе уб'ють. Коли ти сам у себе віриш, Досяг чогось, поклавши сил. Тоді тримай в собі же віру, Бо все вже інше пил. Не вір дешевим Божествам же, Бо правда лише при тобі. А після всих твоїх тортур цих, Закинуть в пекло назавжди.
2019-06-25 09:56:05
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Серафім
Гарний вірш…сміливо…Молодець!
Відповісти
2019-06-25 11:06:03
1
Pirania Artist
@Серафім хехе, стараюсь)
Відповісти
2019-06-25 11:39:30
1
Інші вірші поета
Різдво Безнадії Егоїст Два мерці
Інші поети
Helen Monthly
@helen_monthly
Cristi Cristi
@cristi_sanchez
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2066
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1245