Віросповідання
В твоїх очах недільний ранок - Дзвонять церковнії дзвони. І всі чекали цей світанок, Як шкода що не я, вони. Знаходять вірні геть не вірних, Кидають перші же вони. А ти наївний, й хоч ти трісни, Не бачиш правди, гіркої біди. І в Бога вірять лише дурні́, Не можуть правди відшукать. А хто знайшов в собі тортури - Той Бога вік не буде цінувать. І хоч церковнії ці нрави, Зі шляху вірного зіб'ють. Але не вір, за ці же лави - Такого як тебе уб'ють. Коли ти сам у себе віриш, Досяг чогось, поклавши сил. Тоді тримай в собі же віру, Бо все вже інше пил. Не вір дешевим Божествам же, Бо правда лише при тобі. А після всих твоїх тортур цих, Закинуть в пекло назавжди.
2019-06-25 09:56:05
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Серафім
Гарний вірш…сміливо…Молодець!
Відповісти
2019-06-25 11:06:03
1
Pirania Artist
@Серафім хехе, стараюсь)
Відповісти
2019-06-25 11:39:30
1
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
45
44
2162
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3601