I LIED

Princess Nice

Deep down in my heart I knew I wasn't okay Everytime I broke down I knew there was more to let go but I kept them in my heart I hide all issues in my heart with a fake smile which haunted me I kept putting on different faces but it was so evident that I didn't know how to hide my feelings and thoughts My tears were masked by people around me trying to show them how happy I was I was all alone with my pain I forced myself to be happy but I couldn't I forced my friends to believe I am okay but they didn't understand me I was all alone They thought I just through tantrum but deep down I was hurting Some will say she is always like that but the truth is I wanted to avoid people and even the thoughts which was going around my mind for so many years I lied when I said am okay I lied and regretted why I had to but that was the only option I was left with I needed to tell people I am okay and so I lied The pain was so strong for me to deal with it I hated education, everything close to me I couldn't understand why me I couldn't withstand seeing my peers graduate but all what I was doing was to regret I hated myself and Everything that I had I cried day and night but no one noticed I fought my battle's in the chamber's of my heart and lied to myself I will be okay

2019-01-10 21:39:28

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Furaha Bahati

I love it

Відповісти

2019-01-10 22:43:49

1

John Sarah

I love it, you have expressed everything I feel at times in this piece

Відповісти

2019-01-11 05:13:03

1

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

55

10

3352

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12237