Осінь... вона для кожного різна.

Просто Расік

Осінь. Як пахне це слово сирістю. Від нього йде дух прілого листя, Кави, чаю, кориці та щастя. Осінь - слово, сповнене щирістю. Коли говорю "осінь", то згадую перше кохання Безтурботне, таке просте і перебите навчанням. Осінь - це час сповнений романтикою. Перші вечори під звуки гітари, Перші "мам, я до 9", пропущені пари... Осінь - це ранок і темрява за фіранкою. Коли виходиш зранку і бачиш перший іній... І ти сам собі кажеш, що настрій такий осінній. Осінь - це шурхіт золотого листя під ногами. І те відчуття, коли ти йдеш, і точно знаєш, Що колись ти цей вечір обов'язково згадаєш. Осінь так сповнена сьозами! Перші невзаємні почуття, сварки, І ти вперше береш до рук цигарки. Осінь іноді буває ніжна... Для когось тепла й затишна, Для когось сира і бездушна. Осінь... вона для кожного різна.

2018-10-16 22:24:48

9

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5908

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2543