Вірші
Хандра
Холодний вітер, гаряча кава.
Несла мене в забуття омана.
Сіріє небо, жовтіє листя.
Коли ж душа моя заіскриться?
Взуваю шпильку, а хочу кеди.
Малюю срілку, а хочу стерти.
Пишу пости, а хочу поеми.
Сама створила собі проблеми...
Похмурі обличчя, палаючі очі,
Ті, що проплакали до опівочі,
Темні пальта та світлі душі.
Я відчуваю, вони не байдужі!
Стрілки годинника колесують,
По колу знову всі депресують.
Водій маршутки мене питає:
"А вам по місту?"
Мені б до Раю...
6
1
504
Дозволь...
Дозволь мені стати твоїм вином,
Щоб ти торкався мене вустами;
Щоб ти міг пізнати мене до дна,
А я - сп'янити тебе до безтями.
Дозволь мені стати ніччю темною,
Щоб бачити справжнім тебе завжди.
Дозволь мені просто бути щасливою,
З'єднавши долі й серця на віки
5
0
394
Гаряча кава на столі...
Гаряча кава на столі
Пусті розмови нідочого
І сліпо віримо ми долі
А може в нас вона одна?
Ми не задумались про потім
Про перешкоди та шляхи
Ми лиш цілуєм до безтями
І лиш кохаєм до гріха
4
0
389
Карі очі
Багато казали про синії очі,
Глибокі і чисті - неначе озера.
Зелені хтось згадує кожної ночі.
Ті очі, які полюбила Венера.
Та карі згадає лиш той хто кохає,
Кохає бурштинові іскри у них.
Хто раз їх побачить - одразу зітхає,
Від магії ніжних зіниць золотих...
8
1
468
Зимова любов
Тоді, у зимовий морозний вечір,
Коли за вікном не вгава заметіль
Схиляю я голову на твої плечі...
Ти моя радість і мій біль.
Кричим, а я тихо з душі вириваю:
Невже уже все що було на нулю?
Гіркими слізьми я лице умиваю,
А ти обіймаєш і кажеш "люблю"
7
0
439
Вона була для нього дуже дорога
Вона була для нього дуже дорога,
Тому він вирішив шукати подешевше.
І він не знає, що немає вороття,
Коли любов стає тихіше і слабіше
Вона була із роду тих дівчат,
Які писали просто так, без понту.
Не слухала від інших серенад,
І берегла для нього теплу ноту.
В душі її розрісся хаос і тривога,
Але пустити його зараз буде легше.
Вона була для нього дуже дорога,
Тому він вирішив шукати подешевше.
8
2
481
Осінь... вона для кожного різна.
Осінь. Як пахне це слово сирістю.
Від нього йде дух прілого листя,
Кави, чаю, кориці та щастя.
Осінь - слово, сповнене щирістю.
Коли говорю "осінь", то згадую перше кохання
Безтурботне, таке просте і перебите навчанням.
Осінь - це час сповнений романтикою.
Перші вечори під звуки гітари,
Перші "мам, я до 9", пропущені пари...
Осінь - це ранок і темрява за фіранкою.
Коли виходиш зранку і бачиш перший іній...
І ти сам собі кажеш, що настрій такий осінній.
Осінь - це шурхіт золотого листя під ногами.
І те відчуття, коли ти йдеш, і точно знаєш,
Що колись ти цей вечір обов'язково згадаєш.
Осінь так сповнена сьозами!
Перші невзаємні почуття, сварки,
І ти вперше береш до рук цигарки.
Осінь іноді буває ніжна...
Для когось тепла й затишна,
Для когось сира і бездушна.
Осінь... вона для кожного різна.
9
0
576
Спогади про літо
Літо - пора чудова!
Пристань моя медова.
Твоя колиска згадок.
Наш невід'ємний спадок.
Садочок наш пам'ятаєш?
А я не забуду, знаєш...
Дуду твою соснову
Чую я знову й знову.
П'ю чай, навпроти сижу,
Ведем розмову живу.
Впадем на траву зелену,
Радість відчуєм шалену.
Тепло в душі прокотилось.
Сльоза по щоці покотилась.
Доки серця не заснуть,
Спогади наші не згаснуть...
5
0
538
