Рефлексія
Через тисячі літ я прийду в наше сховане місто,
задивишсь в картини своїх досі заспаних вулиць.
Тут не ніч і не день, тут пуста затухаюча дійсність.
Тишина і байдужість, де й досі блукає минуле.
Через тисячу літ наше місто зустріне світанок,
ти відпустиш мене, загубивши кохання дарунки.
Я піду, заховавшись у ніжно- холодний серпанок.
Ти забудеш мене-я забуду твої поцілунки.
Ну а потім зима прийде.
Відлік часу уже пішов.
І нехай все вже йде як йде-
хто шукав собі, той знайшов.
І не треба нам слів про неправду й чесність
це мактуб. і нема вже де правди діти
ми втрачали, кричали, що так нечесно.
Може, потім прийду. Тут нема чого поки робити.
Через тисячу літ ми згадаємо наші образи.
Ти розкажеш, що страшно і боляче так помирати.
Посміхнусь.повторю вже тепер заготовлені фрази.
Що було, те пройшло.і не можна повторно втрачати.
Потім ти нагадаєш про холодні недоспані ночі,
про розтоптані крила, на друзки розбиту надію.
Ти розкажеш про все, про що вже говорити не хочеш.
Та я в очі твої не погляну. не хочу прощати. й не вмію.
Я сьогодні прощаюсь із містом,
що колись для тебе відкрила.
Розриваюсь. Без болю. Навмисно
І злітаю. Вперед. Відпустила.
2023-03-19 19:20:00
12
10