БЫЛ ДЕКАБРЬ, ЗАМЕРЗАЛИ РЕКИ
Андрій Лаврик
Был декабрь, замерзали реки, Город снежной укрылся шалью. Мир, казалось, уснул навеки, Заточённый морозной сталью. Люди двигались, как пингвины, Согревали в карманах руки. Мы – заложники чувств лавины – Клятвы слышали в каждом звуке. Тучи замерли на причале. На фонарных столбах - вороньё. Мы о главном с тобой молчали, То, что вслух, - то всегда враньё. Ночь обманчиво безмятежна, В нашей комнате спрятан рай. Расставание неизбежно, Значит, крепче сейчас обнимай.
2023-01-16 14:20:58
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мартин ІДЕН
Романтично
Відповісти
2023-01-16 14:23:39
Подобається
Інші вірші поета
ОДОЛЖИ МНЕ ВЛЮБЛЁННОЕ СЕРДЦЕ На полу взлёте, полу взмахе крыльев ПОЗДНО Такие вот дела
Інші поети
Вікторія
@viktoriya_kiselova
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2373
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1243