HOMINEM QUAERO
На каждую шею судьба подберёт гильотину. Да будь хоть бесценен, тебя продадут за грош. И тот, кому ты доверял прикрывать свою спину, Однажды в неё непременно вонзит свой нож. Доверие - странная штука - подобно стрихнину: Прими как лекарство, но при передозе умрёшь. И людям ты нужен – как праздничный фрак пингвину. Ты им бесполезен. Однажды ты это поймёшь. Запомни! Усвой себе! Вызубри! Запиши! Не вздумай звонить, подвержен фантомным болям. Вбей в мозг эту мысль, и твёрдо себе внуши, А сердце прячь в сейф, надёжным укрыв паролем. Остался один – не бойся, грусти в тиши, Раз демона чувств не сумел удержать под контролем. Ведь слёзы порой – неизбежная стирка души, Не всё же дешёвым её протирать алкоголем. Исход неизбежен, трагичен, увы, так банален, По коже сквозит он сырою Хичкоковской жутью. И злой, самый страшный кошмар, в этом мире реален, В погоне за сном неизбежно мы жертвуем сутью. Финал этих игрищ всегда предрешён и фатален, Кого-то к распятью ведёт он, другого – к распутью. Эффект от стихов в таких случаях минимален, Как от аспирина при отравлении ртутью. Лишь время – хирург – тяжко пашет, нам души латая, И дни – как ступени подвала - нисходят во мрак. Куда мы летим, беззаботная, шумная стая, Себя потеряв между фильмов и ценных бумаг? Теперь понимаю, реальность как книгу листая, Что верность – удел лошадей, лебедей и собак. Мы из-под портвейна ненужная тара пустая, Брезгливо которую выбросят в мусорный бак. ***** ***** ***** ***** ***** ***** ***** Повесить на душу огромный амбарный замок! Пускай он ржавеет от вечных тоскливых дождей. И мне одиночество вторя подводит итог: Нельзя безнаказанно просто любить людей.
2023-01-31 08:31:10
1
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5603
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2126