94
Годы, как вОроны в стае: ЧернЫ и до жути похожи. Судьбу его ветер листает, Порой пробирая до дрожи. Ему девяносто четыре. Дом, дача, безбедная старость. Но у Него в этом мире Совсем никого не осталось. И где б тут взялась надежда? Один на один с мытарством. Навеки пропахла одежда Отчаяньем и лекарством. Была бы память валютой, При нынешней дороговизне, Купил бы одну минуту Из прошлой счастливой жизни. Смотреть, как Она смеётся – Бесценно, хоть вроде малость. Обнимет: «Всё утрясётся», И всё всегда утрясалось. Те чувства, что крепче от стали, Творили не раз чудеса. Но вот уж семь лет, как призвали Ангелы в небеса. Бессмысленны разума доводы, И Он сотни раз мечтал, Что вот, из соседней комнаты Выйдет и спросит: «Скучал?». Но пусто на кухне, в прихожей, Сквозняк лишь да чувство вины. И только щекочет под кожей Дыхание тишины. Одиночество – грустная дрожь, Ком из несказанных слов. Это когда чихнёшь, И не ждёшь в ответ «Будь здоров». Жизнь – не большая утеха, Если в ней смысла нет. Старость по сути – эхо: Стон отзвучавших лет. Фото времён их свадьбы Вмещает веселье и жалость. Прямо сейчас зарыдать бы, Только вот слёз не осталось. Обернётся, крестясь на гром, «Проживу это лето, сгину ли?» Улыбаясь проваленным ртом: «Даже зубы меня покинули». Устав от земного стажа, Встречая за годом год, Всё ждёт, когда же, когда же Повестка Ему придёт. Но видно Его забыли, Потеряна колея. Томится под грудой пыли Книга Его бытия. Он ждёт тех, кто носит нимбы, Чтоб в путаных петлях дней, Прислали скорей за ним бы Крылатых своих коней. На кладбище с чувствами смятыми Кормит из рук голубей. Дурацкие эти пернатые Чем-то так нравились Ей. Предательски дрогнут жилки, Уйдёт из-под ног земля. Присев у края могилки, Прошепчет: «А вот и я». ***** ***** ***** ***** ***** Когда ты на близких своих Обиду сдержать не смог. Вспомни, что есть старик, Который совсем одинок.
2023-01-27 17:39:27
1
0
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1005
"Hannah"
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
15872