ЧАРIВНИЙ ВЕЧIР, ЗАТИШНЕ КАФЕ
Андрій Лаврик
Чарівний вечір, затишне кафе, І ніжний дотик, ніби мимоволі. Якийсь хлопчина - трохи під шафе - Шукає сенс життя у алкоголі. А ти сьогодні - втілення краси, Слова твої - свята для мене меса. Звучить чудовий хіт на всі часи По радіо - як натяк нам -«Confessa». Блаженне щастя – жить в твоїх очах, Мов втілення казкової пригоди. Кохання завжди свій торує шлях, І знищує на ньому перешкоди. Ми спогадів гортаєм сторінкИ, Ніч одягає зоряне намисто. Всі мої мрії, плани і думки Пов`язані з тобою особисто.
31.01.2023
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мартин ІДЕН
Крута атмосфера!
Відповісти
31.01.2023, 22:10
Подобається
Інші вірші поета
ДАВАЙ ЗАБУДЕМ ... Звёзды дивный пейзаж сложили ТРЕТИЙ ЛИШНИЙ ЛЮДОЕДКА
Інші поети
Abbas Ghallu
@MAbbasAliG
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3851
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11364