ЧАРIВНИЙ ВЕЧIР, ЗАТИШНЕ КАФЕ

Андрій Лаврик

Чарівний вечір, затишне кафе, І ніжний дотик, ніби мимоволі. Якийсь хлопчина - трохи під шафе - Шукає сенс життя у алкоголі. А ти сьогодні - втілення краси, Слова твої - свята для мене меса. Звучить чудовий хіт на всі часи По радіо - як натяк нам -«Confessa». Блаженне щастя – жить в твоїх очах, Мов втілення казкової пригоди. Кохання завжди свій торує шлях, І знищує на ньому перешкоди. Ми спогадів гортаєм сторінкИ, Ніч одягає зоряне намисто. Всі мої мрії, плани і думки Пов`язані з тобою особисто.

2023-01-31 20:11:19

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Мартин ІДЕН

Крута атмосфера!

Відповісти

2023-01-31 22:10:49

Подобається

Інші вірші поета

НИ МЕРЛИН, НИ МАРЛЕН, НИКАКАЯ ИЗ СВЕТСКИХ ЛЬВИЦ Не хочется взяток нашему Эго СУДЬБА Не треба драмгуртків, давай тверезо

Інші поети

Gang Little

@Ganglittle

Asker Nerys

@Asker_Nerys

JYA

@JYAY

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

102

4017

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11169