ТОДІ
У грудні поверхня річки береться кригою, Оселі заносить снігом під самі стріхи. Застуду душі, коли б’є лихоманка джигою, Лікуєм гарячим тОді із обліпихи. Реальність будуємо з цегли побачень власнОруч. І час не біжить, він в прірву летить шкереберть. Чи може життя мати сенс, коли ми не поруч? І чи взагалі існує поняття «смерть»? Ми наче рибалки, що йдуть по непевній кризі, - На кожному кроці є ризик пірнути в лунку. Але ми щасливі, хоч навіть у жодній книзі Не пишуть, як дах зриває від поцілунку. Ми поруч, мов дама й валет у ворожки в колоді. І це додає рішучості та наснаги. І солодко так відчувається присмак тОді На твоїх вустах, що рятують мене від спраги. То́ді (від англ. toddy або гінді tāḍi) — коктейль, приготований із суміші міцного алкоголю, води, підсоложувача та прянощів. Тоді може бути як холодним, так і гарячим, але останній варіант значно переважає, тому найчастіше цей коктейль вживають у країнах з холодним кліматом: Ірландії, Англії, Швеції, Фінляндії, на півночі США.
2023-01-20 08:08:01
1
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3587
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5121