ТОДІ
У грудні поверхня річки береться кригою, Оселі заносить снігом під самі стріхи. Застуду душі, коли б’є лихоманка джигою, Лікуєм гарячим тОді із обліпихи. Реальність будуємо з цегли побачень власнОруч. І час не біжить, він в прірву летить шкереберть. Чи може життя мати сенс, коли ми не поруч? І чи взагалі існує поняття «смерть»? Ми наче рибалки, що йдуть по непевній кризі, - На кожному кроці є ризик пірнути в лунку. Але ми щасливі, хоч навіть у жодній книзі Не пишуть, як дах зриває від поцілунку. Ми поруч, мов дама й валет у ворожки в колоді. І це додає рішучості та наснаги. І солодко так відчувається присмак тОді На твоїх вустах, що рятують мене від спраги. То́ді (від англ. toddy або гінді tāḍi) — коктейль, приготований із суміші міцного алкоголю, води, підсоложувача та прянощів. Тоді може бути як холодним, так і гарячим, але останній варіант значно переважає, тому найчастіше цей коктейль вживають у країнах з холодним кліматом: Ірландії, Англії, Швеції, Фінляндії, на півночі США.
2023-01-20 08:08:01
1
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4833
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3775