Чувство. Шесть букв. По вертикали.
Андрій Лаврик
Чувство. Шесть букв. По вертикали. Вписываю «л-ю-б-о-в-ь». Ещё один день просрочен. Луна, как гиена в нелепом оскале, Бросается нам под колёса с обочин. Так кажется волком во мраке куст, Фантазия, знаешь ли, близорука. Слова вырываются паром из уст, И в воздухе тают. Цена им – разлука. Ниточка звёзд - словно шнур бикфордов, Ночь миллиардом огней искрится. Жизнь – как затасканный сборник кроссвордов - Ответы всегда на последней странице. Полночь. Дрожит «Саперави» в бокале, Дом, милый дом. Тишина. Февраль. Чувство. Шесть букв. По вертикали. Стираю «л-ю-б-о-в-ь», пишу в клетках «п-е-ч-а-л-ь».
2023-01-29 08:54:59
1
0
Інші вірші поета
ГЛОССАРИЙ Если не любишь – соври ЕСЛИ ХОЧЕШЬ... Я СЕБЯ СОМНУ, НО НЕ ВЫДАМ ДРОЖЬЮ...
Інші поети
Asker Nerys
@Asker_Nerys
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5284
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5936