Чувство. Шесть букв. По вертикали.
Чувство. Шесть букв. По вертикали. Вписываю «л-ю-б-о-в-ь». Ещё один день просрочен. Луна, как гиена в нелепом оскале, Бросается нам под колёса с обочин. Так кажется волком во мраке куст, Фантазия, знаешь ли, близорука. Слова вырываются паром из уст, И в воздухе тают. Цена им – разлука. Ниточка звёзд - словно шнур бикфордов, Ночь миллиардом огней искрится. Жизнь – как затасканный сборник кроссвордов - Ответы всегда на последней странице. Полночь. Дрожит «Саперави» в бокале, Дом, милый дом. Тишина. Февраль. Чувство. Шесть букв. По вертикали. Стираю «л-ю-б-о-в-ь», пишу в клетках «п-е-ч-а-л-ь».
2023-01-29 08:54:59
1
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11169
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2483