СИНДРОМ ОТМЕНЫ
Сквозь твою кожу я вижу вены, В твоих глазах обитают черти. Когда не вместе – синдром отмены, А миг разлуки подобен смерти. У льда желаний тонкая кромка, В них провалюсь – и меня не станет. Без поцелуев твоих - ломка, А без объятий – в петлю тянет. Твой шёпот – звон со всех колоколен! В душе поднимет страсть по тревоге. Обезоружен и обезволен. От губ по телу клеймом ожоги. Мне без тебя и стихи – проза. Мир изменю - лишь скажи слово. Снова звоню – мне нужна доза. Ты – мой побег в небо от земного.
2023-02-07 06:57:46
2
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3641
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3216