ДАВАЙ О ПОГОДЕ. ЧТО ТОЛКУ БОЛТАТЬ О ВЕЧНОМ?

Андрій Лаврик

Давай о погоде. Что толку болтать о вечном? Вот кто мы друг другу? Всего лишь дурные привычки. Ты вновь узнаёшь меня в каждом высоком встречном, А я тебя – в каждой смазливой экранной певичке. Душу словами к чему доводить до накала? Наша любовь соразмерна прогулкам над пропастью. Сдержим интригу, дотащим её до финала, Страсть маскируя наивностью, дрожью и робостью. А когда допьёшь седьмой Мартини, Станешь развесёлой и загадочной Биться мухой в чувствах паутине. Мухой плохо? Ладно, бейся бабочкой. Не встречал прекрасней и капризней. Ночь. И тьма в зрачках твоих сгущается. Отблеском пропащих наших жизней Свет луны в бокалах отражается. Мы родные. Пусть не по крови. Темы общие. Общий кайф. Книги общие. Общий Bon Jovi С общей песнею «It`s my life». Прорастаем в сердца друг другу, Разрастаемся как самшит. Ты подвластна мне, словно недугу, Я тобой как стрелою прошит.

2023-01-16 14:42:39

2

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Мартин ІДЕН

Смачно

Відповісти

2023-01-16 14:44:40

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12267

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5700