Грешный ангел сидел за столом в захудалом трактире
Грешный ангел сидел за столом в захудалом трактире. Пил портвейн. Бил посуду. Кричал: «Принесите ещё!». Небеса позабыли о падшем своём дезертире. Даже местный пьянчуга был ангелом тем возмущён. Длинноногие девочки чинно носили подносы. Плыл по залу вонючий густой сигаретный дымок. Даже чувства притихли - бесцветные, как альбиносы. И окурки, спадая со скатерти, тлели у ног. Сонный лабух горланил блатные тупые романсы. Сиплый голос был мерзок, как гвоздь, что царапал стекло. Там какие-то люди затеяли пьяные танцы. И беспечное время - как спирт - в глотку жизни текло. Безразличье души подхватив – как чуму иль холеру, Средь себя возомнивших богами никчёмных нулей. Грешный ангел до дыр износил свою ветхую веру В доброту, в справедливость, в себя и, конечно, в людей.
2023-02-03 08:29:51
1
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6349
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12267