ДЕМЕНЦИЯ
Мир, что мы знали, вывернут наизнанку. На колбасу сдали тощую тушку Пегаса. Жизнь превращает нас в жадную рыбку-бананку, Или становится пулей для Симора Гласса. В цепких объятиях крепкого алкоголя Ржут горемыки. Истошно рыдают шуты. ДУши - вместилища либо огромного горя, Либо такой же вселенской, немой пустоты. Та, о ком речь, может быть сейчас в тысяче мест: Делать причёску, курить, "зависать" в телефоне. Монстры эмоции - величиной с Эверест - Как их назвать - не найдёшь ни в одном лексиконе. Просто не все на планете достойны любви. Кем-то другим эта выиграна конкуренция. После великого чувства, душой не криви, Жизнь невозможна. Лишь смерть. Или хуже - деменция.
2023-02-04 12:29:00
1
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5152
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5994