ДЕМЕНЦИЯ
Андрій Лаврик
Мир, что мы знали, вывернут наизнанку. На колбасу сдали тощую тушку Пегаса. Жизнь превращает нас в жадную рыбку-бананку, Или становится пулей для Симора Гласса. В цепких объятиях крепкого алкоголя Ржут горемыки. Истошно рыдают шуты. ДУши - вместилища либо огромного горя, Либо такой же вселенской, немой пустоты. Та, о ком речь, может быть сейчас в тысяче мест: Делать причёску, курить, "зависать" в телефоне. Монстры эмоции - величиной с Эверест - Как их назвать - не найдёшь ни в одном лексиконе. Просто не все на планете достойны любви. Кем-то другим эта выиграна конкуренция. После великого чувства, душой не криви, Жизнь невозможна. Лишь смерть. Или хуже - деменция.
2023-02-04 12:29:00
1
0
Інші вірші поета
МЫСЛИ ДЕСТРУКТИВНОЕ Побудь со мной МОЯ КАРМЕН
Інші поети
ريي ")
@Ree_e4
Юлія
@loveislife
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3861
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4928