ДЕМЕНЦИЯ

Андрій Лаврик

Мир, что мы знали, вывернут наизнанку. На колбасу сдали тощую тушку Пегаса. Жизнь превращает нас в жадную рыбку-бананку, Или становится пулей для Симора Гласса. В цепких объятиях крепкого алкоголя Ржут горемыки. Истошно рыдают шуты. ДУши - вместилища либо огромного горя, Либо такой же вселенской, немой пустоты. Та, о ком речь, может быть сейчас в тысяче мест: Делать причёску, курить, "зависать" в телефоне. Монстры эмоции - величиной с Эверест - Как их назвать - не найдёшь ни в одном лексиконе. Просто не все на планете достойны любви. Кем-то другим эта выиграна конкуренция. После великого чувства, душой не криви, Жизнь невозможна. Лишь смерть. Или хуже - деменция.

2023-02-04 12:29:00

Інші вірші поета

Прости. Я слёз твоих не стою АМНIСТIЯ По дороге в небо ПЛАСТИЛИНОВЫЕ ЛЮДИ

Інші поети

Kitisha Jeetoo

@kitisha

Yash Kapoor

@ykapoor

Семіраміс

@stets

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12045

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

2906