ДВОЄ
Вона добу вже здіймає галас, Горлає, наче Марія Каллас. Догори дриґом все навкруги. У надвечір’ї, та вранці рано, Лунає гучно її сопрано. Слова б’ють влучно, мов батоги. А той, хто поруч, її не чує, Самотню душу спиртним лікує. Здоровий глузд відлітає геть. То манівцями, то околясом, Її почав сторонитись з часом, Запас терпіння вже повен вщерть. Життя раптово пішло перевертом, Шепіт кохання гучним став леметом. Що тут поробиш? Їм невтямки. Думки в макітрі гудуть, мов бджоли, Він вже намилив свої ґринджоли, Якщо втікати, то навпрошки. Одне лиш знають вони достоту: Один для одного на істоту Їх перетворює завжди лють. Звучить, мов гасло, добірна лайка. Він вже не «любий», вона – не «зайка». Одна інтрига – що ще утнуть. Жбурляє пасок йому у писок, ОбрАз минулих складає список В картатій сукні біля вікна. А він втомився від того гарту. Втекти б від неї! Хоча б під варту. Така от доля у них сумна.
2023-02-12 10:29:14
1
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2711
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3298