ФАНТОМНОЕ
Андрій Лаврик
Мне губ любимых не касаться, Не обнимать тебя прилюдно, В любви тебе не признаваться Так, словно в мире мы одни. Всё во вселенной объяснимо, И только чувство безрассудно, Надежда – мой палач незримый, Давай, терзай меня, казни! Я знал, что расстаются люди, Что сочтены мгновенья счастья, Хитросплетенья наших судеб – Ума и сердца вечный спор. Но пока мы сплетали руки, Мы верили – всё в нашей власти. В ночИ кромешной слышишь звуки? Так точит память свой топор.
2023-01-20 09:47:12
1
0
Інші вірші поета
01:32 SMS ПРАВДА СЧАСТЬЕ
Інші поети
Avrora171717
@Avrora171717
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3932
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4129