ФАНТОМНОЕ

Андрій Лаврик

Мне губ любимых не касаться, Не обнимать тебя прилюдно, В любви тебе не признаваться Так, словно в мире мы одни. Всё во вселенной объяснимо, И только чувство безрассудно, Надежда – мой палач незримый, Давай, терзай меня, казни! Я знал, что расстаются люди, Что сочтены мгновенья счастья, Хитросплетенья наших судеб – Ума и сердца вечный спор. Но пока мы сплетали руки, Мы верили – всё в нашей власти. В ночИ кромешной слышишь звуки? Так точит память свой топор.

2023-01-20 09:47:12

Інші вірші поета

РАССВЕТ В ЛЕСУ Посвяти мне пьесу Дрожь холодного света луны IN LOVING MEMORY

Інші поети

Ruslana

@rock_ksolana

Raven_Hair

@Raven_Hair

Катерина Данилевська

@Bookish_Phoenix

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

13107

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2865