ФОНАРЬ
Одинокий фонарь бесполезный пустырь освещает. Здесь не ходит никто, кроме стайки бродячих собак. Он с завидным упрямством от тьмы этот мир защищает. Бестолковый, нелепый, нескладный, наивный чудак. Круглый год на посту. В зимний холод и в знойное лето. Как сутулый солдат, караулящий ночь часовой, Сторожит подотчётный пустырь каждый раз до рассвета, Монотонно качая мерцающею головой. Но в одну из ночей в небе мрак на постой поселился. Звёзды спать улеглись, закатилась за тучу луна. Злобный ветер в припадке страстей по округе носился. Всё кого-то искал, и бесился - как сам Сатана. Наполнял вой собачий округу щемящей тоскою, Брёл по пустоши пьяница, разум пропивший давно. И полночи швырял камни в цель он дрожащей рукою. И однажды попал. Свет погас. В мире стало темно.
2023-02-03 18:09:43
1
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3995
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4928