ФОНАРЬ
Одинокий фонарь бесполезный пустырь освещает. Здесь не ходит никто, кроме стайки бродячих собак. Он с завидным упрямством от тьмы этот мир защищает. Бестолковый, нелепый, нескладный, наивный чудак. Круглый год на посту. В зимний холод и в знойное лето. Как сутулый солдат, караулящий ночь часовой, Сторожит подотчётный пустырь каждый раз до рассвета, Монотонно качая мерцающею головой. Но в одну из ночей в небе мрак на постой поселился. Звёзды спать улеглись, закатилась за тучу луна. Злобный ветер в припадке страстей по округе носился. Всё кого-то искал, и бесился - как сам Сатана. Наполнял вой собачий округу щемящей тоскою, Брёл по пустоши пьяница, разум пропивший давно. И полночи швырял камни в цель он дрожащей рукою. И однажды попал. Свет погас. В мире стало темно.
2023-02-03 18:09:43
1
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2382
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10920