ФОНАРЬ
Одинокий фонарь бесполезный пустырь освещает. Здесь не ходит никто, кроме стайки бродячих собак. Он с завидным упрямством от тьмы этот мир защищает. Бестолковый, нелепый, нескладный, наивный чудак. Круглый год на посту. В зимний холод и в знойное лето. Как сутулый солдат, караулящий ночь часовой, Сторожит подотчётный пустырь каждый раз до рассвета, Монотонно качая мерцающею головой. Но в одну из ночей в небе мрак на постой поселился. Звёзды спать улеглись, закатилась за тучу луна. Злобный ветер в припадке страстей по округе носился. Всё кого-то искал, и бесился - как сам Сатана. Наполнял вой собачий округу щемящей тоскою, Брёл по пустоши пьяница, разум пропивший давно. И полночи швырял камни в цель он дрожащей рукою. И однажды попал. Свет погас. В мире стало темно.
2023-02-03 18:09:43
1
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4791
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3844