Небу этой ночью одиноко
Андрій Лаврик
Небу этой ночью одиноко, Ни луны не видно и ни звёзд. Лишь оно глядит, как глаз пророка, Сквозь заснеженные волосы берёз. Снег кружит в замысловатом танце, Под набивкою подошв стираясь в грязь. И снежинки, как небесные повстанцы, Погибают, с темнотой души борясь. Грусть небес не в силах превозмочь я, Ветер гонит, хохоча во след, Жизнь мою, как скомканные клочья, Из вчерашних будничных газет. И будто мир! И свет! И всё сначала! Фонарный столб - как ясный херувим. Нет ничего желанней одеяла, Но не тогда, когда под ним один.
2023-01-27 13:57:27
1
0
Інші вірші поета
О чувствах ты не говори, не говори ЖИЗНЬ ПРЕКРАСНА НЕОТПРАВЛЕННОЕ ПРОЩАЛЬНОЕ ПИСЬМО Звонок
Інші поети
ArDen
@ArDen
Mateo Torres
@mateo_adrian
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11464
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1924