Ґрейс Келлі
Андрій Лаврик
Кохати й мовчати – то ніби в пекельній пустелі Сидіти й чекати весняних потужних злив. Вона мені зАвжди нагадувала Ґрейс Келлі, Хоч я їй ніколи про це і не говорив. Вона підмічала довкола найменшу дрібницю, При ній і господар завжди почувався як гість. І так посміхалася, наче страшну таємницю Вона одна знає, й нікому не розповість. Уміла ураз всіх до себе причарувати, Що погляд відвести не сила від тої краси. Та стільки вже років минуло. Не порахувати. Здавалося, зовсім забув про ті славні часи. Цілком випадково потрапив на ретроспективу Гічкока с Ґрейс Келлі. Йшов трилер «Вікно у двір». Раптово згадав Її усмішку, й шию звабливу, І спогадів буря мене затягнула у вир.
2023-02-11 18:17:40
2
0
Інші вірші поета
ТРЕТИЙ ЛИШНИЙ АДДИКЦИЯ СЕЯТЕЛИ ВЕТРА Я ЗАВЯЗАЛ ГЛАЗА СВОЕЙ ДУШЕ
Інші поети
Oh Sana
@hanine_writer
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1456
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3995