Ґрейс Келлі
Кохати й мовчати – то ніби в пекельній пустелі Сидіти й чекати весняних потужних злив. Вона мені зАвжди нагадувала Ґрейс Келлі, Хоч я їй ніколи про це і не говорив. Вона підмічала довкола найменшу дрібницю, При ній і господар завжди почувався як гість. І так посміхалася, наче страшну таємницю Вона одна знає, й нікому не розповість. Уміла ураз всіх до себе причарувати, Що погляд відвести не сила від тої краси. Та стільки вже років минуло. Не порахувати. Здавалося, зовсім забув про ті славні часи. Цілком випадково потрапив на ретроспективу Гічкока с Ґрейс Келлі. Йшов трилер «Вікно у двір». Раптово згадав Її усмішку, й шию звабливу, І спогадів буря мене затягнула у вир.
2023-02-11 18:17:40
2
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3237
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5598