Они приходят призраками снов
Они приходят призраками снов, И, говорят, являются к осадкам. Плывут в глубоководье лиц и слов, Подобные стремительным касаткам. Они глядят сквозь памяти туман - Как наказанье, или как подарок - Из предрассветной тьмы, когда дурман Последних снов ещё силён и ярок. И, оглушённый рёвом тишины, Мотив которой знаю наизусть, Выныриваю я из глубины Забвения и вновь дышать учусь. Слова пришли, потерян адресат. Ты забываешь лица, как предатель. Не потому ли грустно так глядят, Когда стоят беззвучно у кроватей? Все, в небесах обретшие приют, Умело маскируют письма снами. Навечно в нашей памяти живут, И умирают только вместе с нами.
2023-02-01 20:01:45
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мартин ІДЕН
Круто!
Відповісти
2023-02-02 00:00:46
Подобається
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4824
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2360