СНЕГА КИЛИМАНДЖАРО
Истлели мысли - углИ пожара, Теперь их времени льды остудят. Укрыт «Снегами Килиманджаро», Жду самолёта. Его не будет. Дышал тобою, как кислородом. Финал трагедий всегда внезапен: Не обработали чувства йодом, Они погибли из-за царапин. Вся жизнь по сути - бред перед смертью, - Уходят даты, мелькают числа. И одурманенный круговертью, Ни в чём уже не находишь смысла. Порой - как вспышки - глаза и шея, Запах пионов, музыка смеха... Не сплю. Читаю Хэмингуэя, - Лишь он роднит нас, звуча, как эхо.
2023-02-05 19:52:33
1
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2030
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9076