СНЕГА КИЛИМАНДЖАРО
Андрій Лаврик
Истлели мысли - углИ пожара, Теперь их времени льды остудят. Укрыт «Снегами Килиманджаро», Жду самолёта. Его не будет. Дышал тобою, как кислородом. Финал трагедий всегда внезапен: Не обработали чувства йодом, Они погибли из-за царапин. Вся жизнь по сути - бред перед смертью, - Уходят даты, мелькают числа. И одурманенный круговертью, Ни в чём уже не находишь смысла. Порой - как вспышки - глаза и шея, Запах пионов, музыка смеха... Не сплю. Читаю Хэмингуэя, - Лишь он роднит нас, звуча, как эхо.
2023-02-05 19:52:33
1
0
Інші вірші поета
Прежде чем ... ПЯТНИЦА INFELICISSIMUM GENUS INFORTUNII EST FUISSE FELICEM Устаю при измереньи расстояний
Інші поети
ArDen
@ArDen
Dragana Boskovic
@justletmesleep
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1804
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3759