Устаю при измереньи расстояний
Устаю при измереньи расстояний От людей, что ближе и нужней. Шью из лоскутов воспоминаний Ветхую одёжку новых дней. Обостряется твоя болезнь сравнения Не сопоставляемых частиц. Загустевшее, солёное сомнение Капает с твоих густых ресниц. Вот плечо моё уже хрестоматийно Превращается в подушку для рыданий. Шаг к двери – и нас уже стихийно Накрывают волны истязаний. Но уйти – не значит попрощаться. Я тем ближе от тебя, чем дальше. И душе моей глаза твои приснятся, Ни тоски, ни боли в них, ни фальши.
2023-01-25 08:13:26
1
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
34
8035