И эта девушка в рубашке голубой
Андрій Лаврик
И эта девушка в рубашке голубой, И мой случайный собеседник в "KFC", Они упрямо не желают быть тобой. А почему? Поди у них спроси. И я за это зол на них и груб. Им, недотепам, даже невдомек, Что рядом с ними землю топчет труп, Который безнадёжно одинок. Я понимаю - каждому не сладко. Я не пытаюсь всхлипывать и ныть. Но лишь в тебе одной была загадка, Которую и Богу не решить. Я прячусь в "Лунном свете" Дебюсси, Мир уплывает: грустный и пустой. Не ты - случайный собеседник в "KFC", Не ты – та девушка в рубашке голубой.
2023-02-05 16:21:27
1
0
Інші вірші поета
Забыв усталость Я понуро бреду средь болот и топей ИСКЛЮЧЕНИЕ НЕ ПРИПИНЯЙ
Інші поети
Marry_Noverry
@Marry_Noverry
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11497
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3861