КОГДА СТАКАН НАПОЛОВИНУ ПУСТ
Андрій Лаврик
Когда стакан наполовину пуст, А перед ним графин опустошён. Любой из нас на треть как Марсель Пруст, Ещё по трети – как Сенека и Платон Сидит софист, потрёпанный судьбой, Толкает речь - философ во хмелю. Сшивает смыслы лингвистической иглой, - Нищ духом, но подобен королю. Все эти заговорщики, виной Которым служит лишний литр вина. Все эти разговорчики в пивной На тему: «Эх, не так живёт страна!» Про пенсию, политику, футбол. Готов порвать любого в жарком споре. И вот уже, почти сползя под стол, О том, как жалко деток в Эквадоре.
2023-02-04 11:18:41
1
0
Інші вірші поета
Порой хочу забыть HYPNOTIC ДОБРОГО РАНКУ БЕССОННИЦА
Інші поети
Bai Hwar
@ymoea104
Любов Гаврищук
@lyubov_gavrishchuk
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4379
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11524