ОПIВНОЧI
Андрій Лаврик
Заблукавши в пітьмі без тебе, Обшукав я усі світи. Всі твої аперкоти, джеби Досягають своєї мети. Кожен влучний очима постріл Б’є без промаху точно в ціль. Гине мій неприступний острів Від твоїх небезпечних хвиль. Стережись, бережи набої, Не вдавайся до авантюр. Переможців у цім двобої Зможе визначить лиш Амур. Кили часом підводить віра, Мов герої Ремарка п’ю. І пишу мовою Шекспіра У листах «die without you». Якщо рай все ж таки існує, Там кохання не платить рент. Нафіга я все це римую? «Поза зоною абонент»...
2023-01-31 08:40:50
1
0
Інші вірші поета
Вдоль дорог бегущих БЕЗ ПРИКРАС Снова встречу без тебя рассвет КОХАННЯ
Інші поети
Olya
@raynor
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3021
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12629