РОЖДЕСТВЕНСКАЯ ДЫРКА
Андрій Лаврик
"Рождественской дыркой" в Британии называют дополнительное отверстие в ремне, которое после новогодних гуляний приходится проделывать растолстевшим за время праздничных застолий людям. Наполняем желудки, а надо бы души. Обрастаем сальцом среди шумных застолий. Выпьем мы, поедим, а потом бьём баклуши. И растут животы - наподобье мозолей. Про добро тост толкает с бокалом трепло, Сам себе дирижирует вилкой с минтаем. Лишь когда отдаём сердец наших тепло - Вот тогда во сто крат больше мы получаем. Светлый Дух Рождества стал кассиром в «Ашане», Эльфы Санты барыжат предпраздничным мерчем. Мы, рискуя оставить лишь кукиш в кармане, Всё сметаем с прилавков взбесившимся смерчем Измеряем любовь чеком, ценником, биркой. В небесах воспарить не дано жирным музам. Светлый праздник у нас стал Рождественской дыркой На ремне под огромным, упитанным пузом.
2023-02-09 14:00:34
1
0
Інші вірші поета
Не то чтоб она отреклась от любви Май К чему скрывать любовь за пылью слов? Сумління
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11497
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4956